Його непросто помітити в собі, дещо
важче віднайти або відчути і далеко не кожному під силу усвідомити його
вагомість чи застосувати так, як належить, втіливши призначення цієї речі. Мабуть,
у гранях як свідомого, так і підсвідомого, під впливом чи то різних життєвих
ситуацій з особистого життя, чи то суспільних подій, ми формуємо цю складову
нашої особистості: поступово, різко, спонтанно, впродовж короткого або більш
тривалого періоду, з чітким уявленням чи повною невідомістю – все залежить від
індивіда. Проте очевидним є те, що справа ця не одного дня і тоді, коли нам нарешті
вдається віднайти цей елемент, з усіх сил стараємося його вберегти, проте так легко
можемо втратити чи зламати, коли нас притиснуть інші або ми ж самі зневіримося
у своїх силах….
Особистісне ядро. Це стержень, що
визначає ключові особливості поведінки людини, риси її характеру, бажання та
амбіції, прагнення і поривання? Чи це орієнтир, який допомагає вирішувати
заплутані моменти і при застосуванні раціонального мислення або інтуїції сприяє
тому, що вчинимо правильно? А, можливо, це невід’ємна складова людської особистості, яка не лише закладає основи
нашого світогляду, а й упродовж життя дає набуту здатність розширювати його і збагачувати
, а згодом дозволяє нам користуватися набутим досвідом? А чи не є особистісне
ядро сукупністю всього вищезгаданого, своєрідним комплексом, який і формує
особистість, адаптує її до навколишнього середовища, сприяє спілкуванню між
людьми та набуття нею рис учасника соціалізації, допомагає визначити основні
пріоритети у житті чи нагальні потреби? Роль цього комплексу психологічних
особливостей переоцінити важко, адже саме від особистісного ядра великою мірою
залежить сукупність усіх рішень, дій та емоцій у нашому житті.
Проте пошуки особистісного ядра можуть
тривати занадто довго і призвести не так до невміння його відшукати, як до
втрати орієнтирів, на які маємо покладатися під час його пошуку, та часу, який зараз,
із нестримним розвитком технологій та обігом значного об’єму інформації, має
дуже високу ціну, чи й взагалі є безцінним. Не пам’ятаю, хто саме сказав цю
фразу: «Не шукай себе, а твори», проте у ній – логічне підкріплення того, що
плисти за течією або чекати на манну небесну, при цьому не докладати навіть
найменших зусиль, – оманлива думка як песимістів, так і самовдоволених
мінімалістів, яким достатньо лише основ та примітиву.
Сьогодні, із глобалізацією та
вдосконаленням технологій, людина стає занадто лінивою, щоб шукати радощі життя
у простих речах чи, здавалося б на перший погляд, банальних діях. Почитати
вартісну книгу чи просто прогулятися осіннім парком – вже навіть ці дві речі
подарують порцію корисних знань та емоційних барв. Та часто ми просто нехтуємо
подібними пунктами, марно витрачаючи час, наприклад, у всесвітній мережі чи на безглузді
плітки, під час чого не завжди усвідомлюємо безрезультатність і безсенсовість таких
дій. На мою думку, саме із гідного вибору людиною того чи іншого кроку,
правильного рішення у тій чи іншій обставині, а також логічній тактиці
поведінки і починається шлях до формування особистісного ядра. Все інше, значно
вагоміше і глибше, приходить з часом, розумінням, усвідомленням, загартуванням,
зрештою, із досвідом, який також є однією з базових складових нашого
світогляду.
Стосовно мого особистісного ядра, я, як
молода людина, ще продовжую його шукати. Якось уже сталося так, що починаю
розуміти швидкий плин часу і кожну його хвилину стараюся використати настільки,
щоб не було соромно. До мене починає доходити те, як важливо зуміти віднайти
таку бажану, проте інколи таку неоднозначну «золоту середину», яка би
внормовувала мої професійні амбіції, а в майбутньому – сприяла б виділяти
належний час і сім’ї, і роботі. Недарма телеведуча Соломія Вітвіцька казала: «Жінка,
яка не реалізовує себе в одній зі сфер – дім із сім’єю чи кар’єра, стає
смиканою»…Я починаю усвідомлювати, що кожен із нас одержує певний відрізок часу,
а на ньому позначає свої вагомі досягнення. Головним, мабуть, є здатність не
прогавити ті шанси, які дають стимул і самовдоскалення, натхнення і величезне
бажання втілити задумане в реальність. В сучасних умовах ми занадто багато чим
схильні знехтувати, тоді як воно і справді може подарувати нам чудову
можливість досягнути бажаної мети, обрати її способи, мотивувати себе і віднаходити
життєвий стимул.
Тому кожен на шляху формування
особистісного ядра, повинен, передовсім, зрозуміти його роль у своєму житті,
старатися віднаходити цю складову не лише в навколишній атмосфері, а й у
внутрішніх прагненнях та амбіціях, а, відшукавши, зуміти зберегти і
бути непохитним у своїх життєвих принципах та переконаннях. Слова доволі важкі
для сприйняття, та й їх реалізація інколи буває непростою. Але чи не хочемо ми
вдосконалюватися і рухатися вперед, розширюючи свій світогляд та усвідомлюючи
нашу унікальність, нашу неповторність? Саме ці вміння і дарує особистісне ядро,
яке і втілює наші поривання та прагнення, матеріалізує думки та мрії, вчить
пізнавати життя і кожен його момент…В пошуку…
Юлія Девда
