Про силу кохання: крізь віки і досьогодні…

Вже століттями день святого Валентина вважають найбільш романтичним і чарівним святом, адже стосується воно почуття, яке непросто пояснити чи легко висловити, почуття, яке допомагає відчути себе повноцінною особистістю, почуття, яке надовго залишає неповторні спогади. Воно вкотре нагадує закоханим, що варте гідного збереження, полягає у взаємності та вмінні дарувати одне одному щасливі миті. Для когось цей день стає і чудовою нагодою зробити перший і такий важливий крок до початку особливої історії кохання. Здається, що не лише наші душі і серця повні натхнення, а й навіть повітря пронизує прозора вуаль аромату пристрасті та ніжності тоді, коли ми приречені на солодкий полон. Хоча зізнаватися у коханні потрібно не лише 14 лютого, про нього слід пам'ятати кожного дня.

Та далеко не всім відома історія виникнення цього свята. Тому для того, щоб розуміти його витоки, зробімо невеличкий екскурс у минуле. Колись, у древньому Римі, за часів правління імператора Клавдія ІІ (268-270 рр. н.е.) жив лікар Валентин. На той час в очільника наймогутнішої держави виникли проблеми з набором нових солдатів до армії, які, як він вирішив, занадто багато часу та уваги приділяють своїм дружинам і сім'ям. Через це він скасував заручини та весілля. У той час, попри ці суворі заборони, Валентин, окрім того, що молився за здоров'я своїх пацієнтів, таємно вінчав закохані пари. Дізнавшись про порушення вказівок, Клавдій посадив його до в'язниці. Один тюремник довідався про лікарські здібності Валентина і благав його вилікувати дочку від сліпоти. Побачивши дівчину, Валентин з першого погляду покохав її, хоча знав, що хвороба невиліковна. Він призначив дівчині мазь для очей, але ліки не допомагали відновити зір.

14 лютого 270 року Валентина повинні були стратити. Він попросив тюремника передати дівчині прощального листа, в якому був поміщений жовтий шафран. Після того, як батько вручив своїй доньці конверт і вона розгорнула листа, то побачила блискучі кольори, а глянувши в записку, прочитала: «Від твого Валентина».Більше, ніж через два століття, у 496 році папа римський Геласіус  оголосив 14 лютого Днем святого Валентина і всіх закоханих!

Звісно, зустріти ту людину, з якою справді почуваєш себе захищеним і потрібним, знаходиш у ній міцну опору і натхнення, - це велике щастя. Але ще більше мистецтво – це зуміти зберегти щире ставлення один до одного та усвідомити унікальність своєї другої половинки. Ми провели невеличке опитування серед студентів факультету журналістики щодо їхнього розуміння цього почуття та спитали про основні риси й ознаки справжнього кохання, з їхніх відповідей дізналися про найпоширеніші помилки, яких допускають двоє молодих людей, між якими є відносини, та спробували створити рецепт успішного кохання. Тож якими є складники цієї благородної «конструкції»?

Юлія Шлиян, 3 курс: «Найважливішою в коханні є, звісно ж, довіра, бо якщо у голову закрадаються підозрілі думки, закохані не зможуть бути разом. Так само як і тоді, коли  не вміють слухати і вислуховувати одне одного чи відмовляються дати своєму партнерові ще один шанс».

Олександра Присташ, 1 курс: «Особисто я відчуття кохання не можу вписати в якісь словесні рамки. Це одночасно і дарунок небес, і смертельне прокляття. Я притримуюсь думки, що кохають у житті лише раз, і об'єктом почуттів не обов'язково буде та чи той, з ким ти пов'яжеш свої долі штампом у паспорті. Те істинне, єдине і справжнє кохання може залишитися в далекому минулому, а людина - ніколи не повернутися. Головними помилками у коханні для мене є брехня, котнроль, недовіра, надмірна ревність і відчуття власності, бо вважаю, що все повинно будуватися на довірі. Також важливо відкинути й егоїзм та зрозуміти, що кохати – це уміти поставити чиїсь інтереси вище своїх».

Данило Кіндрись, 2 курс: «Я вважаю, що справжнє кохання, насамперед, повинне бути взаємним. Адже коли дві щасливі половинки доповнюють один одного, в їхньому житті меншає проблем і налагоджується взаєморозуміння. На жаль, стандартного рецепту успіху цього почуття не існує. Я впевнений, що за своє кохання потрібно боротися: інколи з кимось, частіше - з собою, бо так звані "закохані" часто плутають кохання із симпатією або навіть захопленням. Зазвичай такі пари разом довго не витримують».

Ірина Малюк, 4 курс: «Не маю аж таких великих компетенцій давати визначення чи елементарно зазначати складники кохання, проте вірю і знаю, що воно буває справжнім. Знаю, що не варто повторювати чиюсь історію кохання, знати про вічні образи закоханих Трістана та Ізольду, Ромео й Джульєтту, проте варто мати і творити свою вічну історію під назвою "Він і Вона". Люди творять любов, і, відповідно, самі її руйнують. Не потрібно додумувати і створювати собі проблем, засинати з образами, перестати думати, що ревність - це частина або головний складник кохання. Ревність - це недовіра, невпевненість, яка призведе згодом любов до повного фіаско. Зрештою, є стосунки, завуальовані під любов, а є сама любов, тому головне – не  помилитися».

Михайло Бучацький, 1 курс: «На мою думку, кохання є лише оманою, яка затьмарює очі і штовхає у прірву болю, розпачу та страждань. Воно подібне до алгебраічного рівняння, в результаті якого, після всіх скорочень, однаково виходить нуль. А основними помилками, які допускають закохані, є егоїстичне та байдуже ставлення».

Катерина Воронова, 2 курс: «Справжнє кохання – це, перш за все, здатність бачити у людині щось особливе. Важливим є і те, коли вам з людиною є не тільки про що поговорити, а й про що помовчати. Рецепт успіху, як на мене, простий: завжди бути щирим із коханою людиною, а головне -  довіряти їй. Найбільша помилка закоханих - це егоїзм, за якого кожен прагне довести те, що саме він чи вона має рацію. Хоча деколи треба йти на деякі жертви заради збереження почуттів, оскільки у стосунках важливо більше турбуватися за кохану людину, аніж за себе. Тоді  у вас є шанс віднайти еліксир істинного щастя».

Віталій Романюк, 3 курс: «Зрозуміло, що кохання має бути взаємне і в жодному разі не залежати від якихось матеріальних чинників, наприклад, високої зарплати чи високого статусу жінки або чоловіка ( якщо ми одружуємося певною мірою тільки через те, що цей хлопець депутат або олігарх, то це не кохання). Воно буде справжнім тоді, коли обоє будуть одинаково щасливі. Рецепт його успіху у кожного різний. Обов'язково потрібно зійтись характерами . А взагалі, якщо це справжнє кохання, то зберегти його буде дуже просто. Головне – не забувати про свої сімейні «обов'язки».  До найпоширеніших помилок відношу те, що часто закохані ревнують без будь-яких на те підстав чи обманюють один одного (хоча, як вважаю, часом так і потрібно робити)».

Анна Романдаш, 5 курс: «Справжнє кохання не має рецепту, воно просто є. Якщо люди люблять одне одного, то ніщо - ні те, що вони різні, ні брак часу, ні інші люди, - не стануть парі на заваді. Тож якщо щось не склалося, то це не через помилки, а просто через нестачу почуттів».

Юрій Кічало, 1 курс: «Кохання повинне бути взаємним і правдивим. Для того, щоб підкріпити це почуття, діяти повинні дві сторони, будучи зацікавлені одна в одній. Помилки закохані роблять тоді, коли, грубо кажучи, вимахуються один перед одним і не вміють переступити через власну гордість».

Роксолана Мудрак, 3 курс: «Сам вислів "справжнє кохання" і ховає в собі всі секрети. Воно повинно базуватись на відкритості, довірі і без маскувань.
Секрет надійності стосунків особисто я бачу у взаємопорозумінні та підтримці, оскільки всі проблеми починаються з почуття того, що ніби хтось для когось щось повинен робити, або небажанні стерпіти чи пробачити. Думаю, що чимало людей після довгого часу стосунків просто забувають про те, за що полюбили своїх супутників, або й взагалі забувають, що вони їх люблять, цим самим "розслабляють" свою роль у відносинах, робляться буденними та зовсім нудними. Тому тут гарно було б повести себе, як у найромантичніших фільмах : щодня прокидатись із думкою, що ти закохана(-ий) у людину, яка поруч, згадувати чому і проживати цей день як останній, пам'ятаючи, що час вже назад не повернеш».

Ну а на кінець – добірка цитат за темою від майстрів слова, яких кохання також надихало творити шедеври літературного мистецтва …

* Бути коханим – це більше, ніж бути багатим, бо бути коханим – це означає бути щасливим! (К. Тильє)

* Лише закоханий заслуговує звання людини! (О.Блок)

* Хто любить, той двічі проживає життя! (Угорське прислів'я)

* Люби – і роби що хочеш! (Августин Блаженний)

* Якщо тебе люблять, ти маєш вдосталь турбот! (Альфонс Доде)

* Справжня любов не є любов'ю однієї людини, а духовний стан готовності любити всіх! (Л. Толстой)

* Якщо можеш передати словами те, наскільки сильно любиш, значить любов твоя слабка! (Ф. Петрарка)

* Коли кохання заходить у двері, то розум вистрибує через вікно! (Англійське прислів'я)

* Кохати – означає жити життям того, кого любиш! (Л. Толстой)

* Якщо любов є відповіддю, чи можеш ти, будь ласка, повторити своє запитання? (Невідомий автор)

* Якщо мені добре від того, що тобі добре, а я хочу, щоб тобі було ще краще і дію з цією метою, то я тебе кохаю! (В. Чемерис)

* Висока культура відзначається ставленням до жінки (М.  Горький)

* Найсильніша ненависть – плід найсильнішої любові (Т. Фуллер)

* То не любов, що присяги боїться (Леся Українка)

* Любов – відповідь на запитання людського існування (Е.Фромм)

Як ми бачимо,кохання справді можна віднести до вічних речей. Актуальним воно було, є і буде, але чи буде істинним, залежатиме тільки від вас. Тому досягайте цієї благородної мети!

Підготувала Юлія Девда

Бойовий день, кривава «злука»…

Діалог - лише він є однією розв'язкою. Його ніколи не запізно почати.

Треба лише сильної волі і мудрої організації.

Любомир Гузар, кардинал УГКЦ

22 січня 2014 рік. 

95 років тому у цей день відбулася вагома мить в історії нашої держави, яка визначила подальший її розвиток, проклавши, нехай і тернистий, але все ж шлях, до здобуття віками омріяної незалежності. Об'єднання УНР і ЗУНР 1919 року стало ще одним підтвердженням того, що маріонетковий стан української нації і наруга над її територіальною цілісністю та культурною ідентичністю стали тією перешкодою, яку вимучений віками народ подолав із гідністю. Цей крок тогочасні українці сприйняли як нову сходинку до свободи, яку їхні предки виборювали кров'ю, розплачуючись життям за майбутнє своїх нащадків… 

 Ранок 22 січня 2014 року почався для України жахливою

звісткою: на майдані внаслідок нічних сутичок із силовиками на вулиці Грушевського померло двоє мітингувальників… Вихідець з Вірменії Сергій Нігоян і білорус Михайло Жіздневский були застрелені правоохоронними….
Стоп! Якими правоохоронними??? Відтепер такий прикметник до звірів, які сьогодні забирають життя людей, що відстоюють свої позиції, аж ніяк не припишеш…Бандитські слуги забрали життя молодих хлопців – силовики спецпідрозділу «Беркут»,які

давно, принаймні, якщо брати події з листопада, тобто ще два місяці тому, забули основне гасло: «Беркут» має бути з народом!» і кинулися на мирних демонстрантів, продавшись  за гроші та премії від тих, які своїми

тоталітарними законами установили в Україні диктатуру. Зокрема, «Громадське телебачення» сьогодні зранку відмовилося називати цих «дешевих  проституток», які несправедливо завдають шкоди мітингувальникам, правоохоронними органами…

Як стало відомо, на цей час кількість жертв в результаті ранкових сутичок зросла до шести. Зокрема, сьогодні на території Бориспільського масиву було віднайдено тіло одного з активістів майдану Юрія Вербицького. Його разом з іншим активістом Ігорем Луценком, якого віднайшли живим, було викрадено та жорсткого покатовано. 

Зараз ситуація на вулиці Грушевського біля стадіону «Динамо» напружена: демонстрантів більшає, сніг і холод не зупиняють їх споруджувати нові барикади, вони б'ють в бочки та розпалюють резиною чорні багаття, співають Державний гімн України та скандують «Банду геть!». 

Сьогодні з подібними вигуками та під супровід гімну на вулиці вийшли студенти львівських вищих навчальних закладів, провівши акцію «Сьогодні на парах – завтра в тюрмі». Цим вони виявили солідарність зі студентами Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, яким інкримінують звинувачення в організації масових заходів на вулиці Грушевського, незважаючи на те, що у затриманих є докази перебування у той час в іншому місці. «Ми стикнулися із фактом введення в дію антиконституційного закону, який перетворює нашу державу у поліцейську. Кожен із нас – потенційний злочинець», - каже одна з організаторів акції. Окрім того, дівчина зазначила, що побиття студентів продовжуються: 20 січня силовики завдали поранень студентам-випускникам Острозької академії та Київської школи економіки, які поверталися з Євромайдану в Києві. «Тепер слово за нами. Бо якщо не ми, то хто, якщо не зараз, то коли?! Сьогодні час висловити солідарність, показати, що лише діючи разом, ми зможемо протистояти тиску і вимагати звільнення затриманих студентів та припинення репресій проти них», - наголосила вона. 

Організували акцію студенти Львівського національного

університету імені Івана Франка, Національного університету «Львівська політехніка» та Українського католицького університету. Спочатку вони зібралися біля пам'ятника Іванові Франку, а пізніше, на знак протесту

проти репресій над студентами, блокували рух транспорту на вулиці Городоцькій біля церкви Анни, біля Оперного театру на проспекті Свободи та на початку проспекту Чорновола. Згодом студентство підійшло до стін міської ради, де вже зібралися страйкарі - жителі міста. Після коротких переговорів частина з них вирушила на вулицю Стрийську до військової частини 4114. 

Тим часом, за повідомленням сайту «Телекритика» (http://www.telekritika.ua/profesija/2014-01-21/89489), під час висвітлення подій на вулиці Грушевського упродовж 19-22 січня постраждали близько 40 журналістів. І найганебніше те, що жилет із написом «Преса», камера чи мікрофон не зупиняють силовиків завдавати шкоди різного ґатунку кулями та світло-шумовими гранатами тим людям, які виконують вагоме завдання для суспільства - ОБ'ЄКТИВНО І ПРАВДИВО висвітлювати інформацію у точках масових заворушень. 

За інформацією «Громадського телебачення» (http://www.youtube.com/watch?v=fyrjen4oAv0), зараз у відділеннях Києва перебуває 70 затриманих, а доля 21-ого зниклого мітингувальника поки невідома. 

Священики різних конфесій закликають зберігати мир і молитися. Сподіваємося, що ця ніч і подальші дні не принесуть жертв. З нами Бог, істинна віра і надія, а також - щира молитва. Якщо зараз, у силу певних обставин, ви не на барикадах у Києві, не на точках блокади у Львові та інших містах, але всім серцем і всією душею за тих людей, хто зараз в епіцентрі подій і бореться за долю нас з вами, просто моліться, бо це ЄДНАЄ.... …

Юлія Девда

Фото з порталів «Українська Правда» та «Галінфо»

(http://www.pravda.com.ua/articles/2014/01/22/7010202/,    

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2014/01/21/7010411/, http://galinfo.com.ua/news/151900.html)