Журналісти відзначили Міжнародний день рідної мови

Велично в собі

сотні літ несе історію

й живий портрет народу

Анатолій Непокупний,

мовознавець

21 лютого в приміщенні 303 аудиторії факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся захід, приурочений Міжнародному дню рідної мови. Участь у ньому взяли студенти групи ЖРН-12с під керівництвом викладача кафедри мови ЗМІ Лесі Гурч.

«Найперше завдання проведення свята – відзначити унікальність та самобутність кожної мови світу, – вважає Леся Адамівна. Не можна бути байдужими до найціннішого скарбу кожної нації. Варто заглядати в криницю народного фольклору, час від часу оживляти в пам'яті мамині колискові та постійно черпати цілющу духовну водицю із сучасного джерела». Студенти мали чудову нагоду дізнатися думки викладачів факультету про мову, ознайомившись з їхніми публікаціями. «Українці завжди любили свою мову. Після сотень указів про її заборону  (навіть букварів і проповідей у церквах)  вона вижила завдяки цій любові. Адже не можна знищити те, що є незнищенним  за своєю природою  й суттю», - впевнена професор кафедри мови ЗМІ Марія Яцимірська. Доповненням до загальних урочистостей на факультеті стали яскраві стінгазети, розміщені в холі корпусу, та цитати відомих майстрів слова, які ще раз доводять багатогранну неповторність національного скарбу. 

Захід, організований студентами-першокурсниками, розпочався із привітальних слів. Потім учасники свята в образі різних країн озвучували мовою оригіналу вислови про глибоку пошану до рідних мов під супровід мультимедійної презентації. Була тут консервативна Англія та сувора Німеччина, романтична Франція і загадкова Туреччина, добрий сусід Польща і, звичайно, рідна Україна. Після мовного міні-симпозіуму країн світу ведучі заходу, Даниїл Задорожний і Юлія Девда,  ознайомили присутніх із метою свята. Насамперед вона полягає у налагодженні та зміцненні культурних зв'язків між країнами через вивчення  іноземних мов та захисті й  збереженні тих мов, які ризикують потрапити в небуття через  малу кількість їх носіїв. Гості свята довідалися, що до появи на календарі цієї дати призвела трагічна подія, яка сталася у 1952 році. Це було вбивство кількох студентів-демонстрантів, які разом із населенням Пакистану не підтримали пропозицію зробити мову урду єдиною державною. На той час нею розмовляли лише 3% населення всієї країни.

Далі естафету прийняли самі учасники свята. Власну поезію про значення рідної мови у житті кожного свідомого громадянина продекламувала Галина Дашкевич. Вірш Надії Красоткіної «Летить планета в космосі жива» , в якому передано неоюхідність славити українську на своїй землі, розказала Світлана Капустянік.  Пісню із репертуару Раїси Кириченко «Звучи, рідна мово!» заспівала Богдана Лясківська. Жартівливу сценку про журналіста та його любу дружину, якій так не терпілося розмовляти іноземними мовами, але яка після суперечливої розмови зі своїм чоловіком погодилася, що живемо ми у прекрасній країні та спілкуємося чарівною мовою, зіграли Анастасія Позичайло та Олександр Новак. Прониклива мелодія скрипки цілком зливалася із  прозовим твором Катерини Мотрич «Молитва до мови», яку читали ведучі свята. Поміж номерів гармонійно вплелися слова, що стосувалися невичерпних можливостей української мови, які виявляються насамперед у самобутньому багатстві лексики, розмаїтті народних пісень і  дотепних жартів.  Яскравим завершенням свята стала перероблена пісня про мову на музику композиції гурту «Океан Ельзи» «Дякую Тобі». До її виконання, яке ще раз підкреслювало особливе ставлення до священної скрижалі духовності нації, долучилися і присутні. «Наша група об'єдналася спільною метою - передати справжній дух рідної мови. Приємно вразила і публіка, оскільки прийшли ті, хто хотів почути для себе цінну інформацію та просто насолодитися дійством», - зізнається декламатор Світлана. 

  

Наприкінці події доцент кафедри мови ЗМІ Андрій Яценко подякував організаторам та студентам за такий чудовий захід та оригінальну форму, в якій його проводили.  Він  наголосив на тому, що в наш час неухильно зменшується кількість справжніх поціновувачів українського слова та докладається обмаль реальних зусиль і дій, щоб зберігати його самобутність.

Після закінчення заходу враженнями поділилися гості, зокрема студентки-першокурсниці Катерина та Ніна: «Свято принесло багато позитивних емоцій. Про мову було сказано багато цікавого. Студенти з таким трепетом ставляться до рідної мови й відгукуються на дати, котрі варто вшановувати. Це свідчить про те, що молодь і справді зацікавлена в тому, щоб розмовляти українською у власній державі. Учасники та ведучі зробили все, щоб кожен зрозумів, що не прийшов просто посидіти, а взяти щось цінне для себе. Завершення виступу також вразило: заспівати пісню разом із глядачами - це ж так чудово!».

Справді, наша мова в усі часи була, є і завжди залишатиметься засобом згуртування нації та запорукою її незламного духу, джерелом натхнення та невичерпних скарбів. Недарма ж Микола Гоголь писав: «Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все... зернисто, як самі перла». Тому цінуймо цей діамант, плекаймо його кожну грань та надійно оберігаймо  цю  унікальну  коштовність!

Юлія Девда

Фото Вікторії Ізотової