Суміш відчуттів або між безпекою та азартом (Рецензія на фільм Біла Кондона «П'ята влада»)

Дай людині маску і вона розповість тобі правду

Оскар Уайльд, англійський письменник

Неважливим є те, наскільки ти малий,

коли маєш віру і план дій: відвага заразна

Джуліан Ассанж,засновник сайту «WikiLeaks»

У час розвитку новітніх технологій і нестримного прогресу виробництва її вважають однією з найбільш вартісних речей,оскільки здатна вона не лише тримати світ у курсі подій чи висвітлювати навколишню дійсність, а й неабияк впливати на устрій суспільного життя. Разом із тим – це й одна з найбільш цінних парадигм, оскільки є товаром, за який сьогодні доводиться викладати шалені суми грошей, та потужним об'єктом створення конкуренції між суб'єктами своєї ж  системи на національних і міжнародних просторах. Її з нетерпінням чекають кожен день, без неї не можуть обійтися навіть найвіддаленіші та, здавалося б, Богом забуті куточки планети, які, незважаючи на загальмований технічний розвиток, також бажають тримати руку на пульсі сьогодення. Та мало хто здатен усвідомити, як негативно вона може позначитися на житті населення тоді, коли витлумачена неправильно, чи змінити вектор свідомості в тому разі, коли із конфіденційної чи приватної стає доступною широкому колу споживачів… Інформація, яка під час переломних моментів здатна ставати зброєю та самозахистом водночас.  

Фільм американського сценариста і режисера Біла Кондона «П'ята влада», що вийшов на екрани кінотеатрів минулого року (спільне виробництво Великобританії і Бельгії, кінокомпанія «DreamWorks»,) – яскравий приклад того, коли людині доводиться обирати між безпекою населення і власною пристрастю якнайшвидше розповсюдити сенсаційний пласт досі невідомих даних. Кінокартина, заснована на реальних подіях, розповідає про  оприлюднення журналістами на сайті «WikiLeaks» секретної інформації, яка  відкриває суспільству очі на діяльність державного управління. За своє існування цей Інтернет-ресурс, заснований 2006 року, опублікував безліч таємниць, з чим не зрівняються найавторитетніші світові ЗМІ, зокрема друковані, такі як «New York Times», «Der Spiegel» та «Guardian», про яких неодноразово згадується у стрічці. 

Його засновник Джуліан Ассанж (Бенедикт Камбербетч, відомий виконанням ролі Шерлока Холмса в однойменному серіалі-детективі) та колега-хакер Даніель Домшайт-Берг (Деніель Брюль) викривають  корупційні фінансові механізми, на чисту воду виводять приховані дії владної верхівки, яка автоматично стає їхнім ворогом, а згодом – ведуть інформаційну війну з управлінням США через матеріали, пов'язані з участю цієї країни у війнах в Афганістані та Іраку. Журналісти не усвідомлюють, до яких наслідків вона може призвести та не очікують, що саме такі дії стануть причиною розколу їхньої дружби. 

Конфіденційність особистості, прозорість установ та безпека інформаторів, гарантована анонімністю – саме за такими принципами і діє система впевненого, твердого у характері, авантюрного, проте дещо аутичного Джуліана, складність контакту із зовнішнім світом якого – це наслідок тяжкого дитинства, позначеного сектантським вихованням, кочуванням і побоями. Він здатен покладатися на людей, обстежуючи пильним поглядом тих, хто з ним в одній команді, і болісно переживає та мститься їм тоді, коли вони його підводять. Натомість німецький колега Даніель хоча і вбачає у співробітництві із Джуліаном загрозу через спокусу того до зламу власних правил, все ж є опорою у справі викриття секретних даних. Через примхи Джуліана йому доводиться жертвувати часом проведення із коханою дівчиною Анке, яка спочатку звинувачує хлопця у байдужому до неї ставленні, але згодом пишається тим, який прорив вдалося зробити парочці друзів, схиблених на таємній інформації, в сучасному інформаційному просторі. та уособлює у фільмі своєрідний центр рівноваги, що здатен зважувати усі «за» і «проти» стосовно того чи іншого рішення.

Кульмінація фільму – віднаходження відео про вбивство двох журналістів «Reuters» і викриття чверті мільйона листів афганських солдатів стикається із професійним обов'язком та межею приватності. Сайт планує виставити величезний обсяг одержаної інформації всього за чотири дні. Та чи обмежується інформування суспільства цими секретними даними всього лише банальним пошуком по імені, без глибини фактів і точності? Чи не призведе поширення приватних даних до порушення безпеки сімей військових і чи не спричинить смерть невинних? Чи вдасться героям виграти інформаційну війну та прокласти наскрізний курс через всесвітній хаос, що є наслідком тиранії?..Адже революція – це «…боротьба між минулим та майбутнім, і майбутнє тільки починається!»

Постійну інтригу у фільмі творить не лише сюжет, а й сама зйомка. Короткі кадри, швидка зміна планів, різні ракурси та навіть «трясіння» камерою створюють рух, динамізм, напругу та навіть тривогу. На початку фільму режисер увів цікаву деталь: через призму телеекрана людство спостерігає над найважливішими подіями ХХ-ХХІ століття (від використання ядерної зброї та катастрофи «Титаніка» до падіння Берлінської стіни та війни в Іраку). Для підготовлених глядачів, які здатні розібратися у суспільно-політичних процесах,і, зокрема, для журналістів, цей фільм, перш за все, має стати корисним у плані вміння робити правильний вибір між доцільністю оприлюднення таємної інформації та її наслідками для суспільства. Хоча медійникові завжди слід  пам'ятати, що суспільно значима інформація, яка зачіпає громадський інтерес, повинна дістатися до людей. 

Реальний засновник сайту «WikiLeaks» Джуліан Ассанж розкритикував сценарій фільму, заявивши, що "…він не буде позитивним для мене і для людей, за яких я турбуюся. Він заснований на брехливій ​​книзі, написаній кимось, хто хоче мстити мені і моїй організації ", - йдеться в його листі, опублікованому британською газетою «Guardian».

Фільм здатен залишати дещо змішані враження, певну невизначеність, простір для роздумів. Значна частина глядачів і критиків дала йому негативну оцінку, вагомих нагород, окрім перемоги Бенедикта Кембербетча у номінації «Британський актор року», він поки не одержав…Та хіба варто було робити такі поспішні висновки, не занурившись у суть фільму через некомпетентність знань у сфері ІТ-технологій, нерозуміння журналістських стандартів інформації та етичних норм?.. 

Юлія Девда 
Фото: кадри з фільму "П"ята влада"