ВЕСНА НАСТАЛА!... ТА ПІД НОГАМИ НЕ ТІЛЬКИ КВІТИ І ТРАВА...

Сміття – ворог планети!

Ми отримали у спадок невимовно

прекрасний сад, але біда наша в тому,

що ми не вміємо його цінувати…

Джеральд Дарелл

Науково-технічна революція, прогрес у всіх галузях виробництва, стрімкий розвиток інфраструктури, вдосконалення новітніх технологій та впровадження все модерніших гаджетів у наше життя…Цими досягненнями людство може пишатися, адже живе у таку передову еру, у таке ХХІ століття, які оснащені мультимедійним простором і широким спектром нововведень! На жаль, із такими речами воно поволі забуває про основне надбання Землі, якому й повинне завдячувати за те, що вона зробила упродовж тисячоліть задля нашого ж блага. Це ПРИРОДА. Та на зламі епох людина відчула себе сильнішою і могутнішою за неї, володарем усього живого, а не його слугою чи просто тим одержувачем усіх її чудес, якого мала б непокоїти совість за усі завданні  цьому диву збитки. Вона чи не безповоротно втратила вміння чути й розуміти навколишнє середовище та жити з ним у гармонії. Це так само, як було на світанку розвитку цивілізації. Саме у той час природа мала вагомий вплив на встановлення людини, як мешканця планети, оскільки простягала руку допомоги новому обивателеві. Та через багато років виявилося, що із допитливого та вдячного жителя виріс колонізатор і навіть експансор, який при будь-якій нагоді прагне використати ресурси планети у корисних для себе цілях...

Землетруси, цунамі, пожежі, паводки – це наслідок людської діяльності та помста живих сил нам у відповідь. Хоча думаємо ми  зворотне - це природа є негативним персонажем і  головним опонентом у боротьбі…Умови для катаклізмів, техногенних катастроф людина створює сама і навіть про це не підозрює…

Тепер, навесні, увага суспільства не проходить мимо такого поняття, як "СМІТТЯ". Воно – один із головних ворогів навколишнього середовища. Річ, яка завдає непоправної шкоди як поодиноким представникам флори та фауни, так і цілим екосистемам і біотам. Тане сніг,  з'являються перші квіти, земля нарешті, після тоовстого білого покриву, дихає на повну…А нам на очі потрапляє перемішаний із тогорічним осіннім листям мотлох: поліетиленові пакети, пластикові стакани, пляшки, обгортки від солодощів, одноразовий посуд, різні коробки… Це непотріб, який негайно потрібно ліквідувати!

Та як до цього доходить справа, руки, чомусь, опускаються вниз. Мовляв, про цю проблему подбають інші. Подумайте, якщо так гадатиме кожен, чи зможе хтось хоча б щось зробити? Звичайно, ні. Адже навіть побутові питання для нас залишаються у групі байдужого ставлення…

У кожному будинку за один день назбирується, приблизно, одне відро сміття, а то й більше. Потім його виносять у смітник. Коли із викинутого "виростає гора", це вивозять куди подалі. Та жаль, що такими об'єктами стають не спеціально призначені для відходів місця, а довкілля. "Ми вивозимо сміття у ліс, за пагорби, на ріку, - зізнаються жителі. – Або до найближчої водойми". Таким чином вони позбавляються від цієї проблеми, але не усвідомлюють, на яку небезпеку підштовхують живий світ! Життя поряд зі сміттям стає нестерпним для водних мешканців: жаб і риб. У кращому випадку вони мігрують в інший, більш чистий ставок чи озерце, а в найгіршому – вже через кілька днів ризикують спливти на поверхню водоймища. Рослини, які ростуть біля звалища, потерпають не менше. Трава, кущі  та квіти просто в'януть і більше не повертаються до життя. А токсичні речовини, що містяться у викиненому, уражають дерева, цим самим також пророкуючи їх на загибель.    

Такі картини є невтішними і жахливими. Для людей, котрі опікуються матінкою – природою, ці видовища завдають болю. А тим, кому все байдуже – це ще один пейзаж із художньої серії картин "Катастрофи Землі"…

А чи знаєте Ви, що така речовина як пластмаса, із якої виготовлена величезна кількість предметів побутового вжитку, не розкладається на бактерії? Тому її так багато нагромаджується  на смітниках. Це саме стосується і паперу та синтетичних волокон, надлишок яких спалюють чи закопують у землю, що спричиняє негативний ефект для природи..

Простим прикладом людської байдужості є і така ситуація. Ось прогулюєшся ти в сонячний день по вулиці чи міській площі: настрій чудовий, погода теж… А на лавицях бачиш людей, які сидять і  ласують соняшниковим насінням, викидаючи лушпиння на землю чи тротуар. У цей момент тобі хочеться дати зауваження, але тут думаєш: на твої слова зовсім не звернуть увагу. Ба, ще й лаятися будуть або посміються у тебе за спиною із фанатичного ставлення до довкілля! І проходиш мимо. Ні, не тому, що байдужим є ти, хоча й після цього тебе гризуть сумніви, що в той момент ти не сказав думок уголос, а тому, що всі інші звикли смітити і їм, вибачте, все "фіолетово".

   

МІЖНАРОДНИЙ ФОНД "ЗЕЛЕНА ПЛАНЕТА" ОПІКУЄТЬСЯ СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ
 

Після буйної весни нас чекає чарівне літо. А любимо цю пору року за те, що це – чудова можливість відпочити та отримати задоволення. Ну і підемо ми на річку, влаштуємось зручніше, схочемо зануритися у воду -  як смак насолоди зникне відразу і тікати з цього місця захочеться чимдуж! На деревах та кущах висить мотлох , у воді й на піску лежать розбиті пляшки та відкриті банки від консервів. Такий похід на ріку може закінчитися для нас неприємностями. Або ми серйозно травмуємося, або підчепимо якусь хворобу.  Подібна ситуація очікує нас і в лісі, коли ми забажаємо влаштувати пікнік на природі, а замість цього чи не на кожному кутку натрапимо на недоїдки та сміття, залишене іншими. Це може зіпсувати цілу подорож! Хіба такого чекає кожен, ідучи на відпочинок?

 

"А що ж тоді робити?" – запитаєте Ви. Відповідь звучатиме так: "Піклуватися і берегти наш спільний дім – природу!" У випадку запеклої боротьби зі сміттям – утилізувати його, споруджувати сміттєпереробні заводи, організовувати громадське прибирання. До елементарних правил належить і те, що, з'ївши якусь цукерку чи батончик, ми не поспішатимемо кинути обгортку за вітром, а помістимо у смітник. А ще кожна сім'я  повинна прибирати територію біля свого будинку в будь-який час. Це буде маленьким, але таким  потрібним та важливим  внеском  на захист довкілля. "Біда об'єднує людей", - говорить народна приказка. Спільна мета гуртує їх і спонукає до виконання та здійснення благородної справи!

Повірте! Ризик відбутися техногенній катастрофі, пов'язаної зі сміттям, зростає із кожним моментом! Людство має діяти! Слова-епіграф статті, сказані відомим вченим та екологом Д.Дареллом і справді доречні в наш час, ми забули про наш скарб.…Тому можна зробити беззаперечний висновок: «Природа – наша мати і нам її оберігати!»

Юлія Девда