ЗЕЛЕНИЙ ТУРИЗМ У СЕЛІ: ПЕРСПЕКТИВА Є!

«Кобаківчанка» поєднала велич природи, дух історії, красу культури

 «Ми отримали у спадок невимовно прекрасний сад…», - вважав британський еколог Джеральд Дарелл. Про який із них ішлося у його словах : фруктовий, що манить до себе солодким смаком спілих яблук, груш, слив, винограду, чи квітковий, який приваблює дивовижним ароматом пишних троянд, витончених лілій,тендітних конвалій, тішить красою загадкових орхідей і різнобарвних айстр? Ні. Головним героєм виразу вченого стала єдина складова Всесвіту, де на повну вирує життя та відбувається процес оновлення – планета Земля…Та чи здатні ми по-справжньому осягнути багатства цього затишного куточка? Що є причиною того, що наш спільний дім із дня у день потерпає від стихійних лих? Ядро цієї проблеми - його «житель», який на зламі епох забажав стати володарем навколишнього середовища. Осмисливши те, що людина відмовилася бути із живим світом одним цілим, до своїх слів Дарелл додав: «…але біда наша в тому, що ми не вміємо його (сад, тобто Землю) цінувати…»

Тоді що потрібно зробити, щоб усвідомити унікальність найзагадковішого чуда Сонячної системи? На мою думку, оцінити багатогранність його природи.  Для цього необов'язково брати планетний масштаб. Проаналізувати екобагатства можна і на прикладі власного поселення, виділивши кілька днів для прогулянки стежинами рідного краю. Така екскурсія збагачує не лише свіжим повітрям, а й новими враженнями. А щоб така міні-подорож стала ще оригінальнішою, не завадить зіграти роль туриста чи зібрати інформацію про місцину з уст одножителів. Так можна дізнатися, за яких умов утворилася та чи інша водойма, чи ким був закладений певний історико – природній заклад …

Моєму селу Кобаки, що знаходиться на території Косівського району(Івано-Франківщина), понад 560 років. Його історія, як історія кожного населеного пункту, є неповторною, люди – доброзичливими та працьовитими, молодь – талановитою і мрійливою. У ньому також свого часу  жили і творили відомі особистості, що залишили помітний слід у розвитку суспільно-політичних подій і сприяли збагаченню культури. Не менш захоплюючою є і природа рідного села. Різноманітність туристичних об'єктів приваблює як самих його жителів, так і гостей із різних куточків регіону та України не одне десятиліття.

Відтепер пізнавальна екскурсія по мальовничому куточку Косівщини  стане ще цікавішою. Ще минулого року, у липні, відкрився екологічний маршрут, який містить зупинки, яких раніше не включали до загального «сценарію» подорожі. Свого роду це екологічний проект, основна мета якого – зберегти історико-краєзнавчі пам'ятки села Кобаки для майбутнього покоління, формувати поняття екологічної культури , свідомості та бережливого ставлення до природних, історико-культурних об'єктів поселення. 

Його автор – учитель географії Кобаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Букатчук Наталія Василівна. Реалізації ідеї сприяли Міжнародний фонд «Відродження», Центр громадських ініціатив м. Косова, відділ освіти Косівської РДА, Кобаківська сільська рада та загальноосвітня школа. 

Екологічна стежина «Кобаківчанка» охоплює одинадцять зупинок. Розповіді про кожну із них помістили на стендах, які встановили біля самих об'єктів.

Очолюють  маршрут шість найбільших ставків села, що знаходяться на його крайній західній частині. Вже кілька десятиліть поспіль зупинка «Ставки» є одним із найулюбленіших місць рибалок. І недарма, адже протягом 80-х років минулого століття, у пік розвитку ставкового господарства, на гачок можна було спіймати цінні породи риб. Хоча на сьогодні розмаїття ставкових мешканців дещо збідніло, відданих рибалок на ставках не поменшало . 

Відвідуючи наступну зупинку, «Лісничівку»,турист на власні очі бачить оригінальну пасіку, яку відроджують робітники по догляду за рослинами та знайомиться із розсадником, окремі види дерев  якого  завезли з інших держав і континентів.

Проходимо ще трішки – і на горизонті з'являється лісовий масив «Дичина». Він є чудовим місцем для шанувальників туризму. Щороку тут проводять спортивні змагання для юних краєзнавців із цілого району. Тішить «Дичина» і тим, що протягом цілого літа дарує кобаківчанам різні види грибів. Жаль, але екологічний стан зеленого куточка погіршується через надмірний випас худоби та викиди сміття.

Мандруємо далі та відвідуємо четверту станцію – «Джерело». Ця водойма залишається однією із найпотужніших у нашому селі. За секунду до своєї тари чи відра спраглий набере, уявіть собі, 15 літрів смачної води! Свої цілющі властивості вона проявлятиме цілий рік, якщо потрапить до ваших  посудин у ніч на Водохрестя. Зараз вода із джерела використовується для форельного господарства одного із приватних підприємців. 

 


Навпроти джерела знаходиться іще одна краєзнавча пам'ятка Кобак – хата-музей Марка Черемшини. Саме у ній новеліст світового масштабу вперше побачив світ. Це місце завжди насичувала атмосфера красного письменства. Зараз музей стоїть так, як і багато років тому, поглядаючи на невеличкий ставок. Сьогодні це місце залишається привабливим для гостей села. Інколи до нього навідуються учні школи, для яких працівники закладу проводять пізнавальну екскурсію.

Спускаємося трішки вниз  – і нас вітає «Гніздо лелеки», що розмістилося на присадибній ділянці одного із жителів.  На стенді читаємо трагічну розповідь старожилів про насміх людей над лелечими почуттями. Необдуманий «жарт» - підміна лелечиного яйця на качине, призвело сім'ю птахів до загибелі. Вцілілий батько-лелека жорстоко помстився тогочасним господарям за такий вчинок. Люди кажуть, що саме він міг принести із пастушого вогнища обгорілу галузку, що стала причиною зруйнування будівлі хазяїна. Зараз у гнізді живе нова сім'я лелек. Я неодноразово спостерігала за їх спільним кружлянням. Та й самі лелеки для українського народу – уособлення вірності, надійності та любові. 

Сьомою зупинкою екологічної стежини є «Дуб». Цей столітній красень могутньо височить у центрі Кобак біля розважального закладу, на місці якого у 10-20-х роках минулого століття був Народний Дім. Це дерево пережило не одну люту зиму, в тому числі й цьогорічну, та стало свідком вагомих для нашого села історичних подій.

Крокуємо вверх – і опиняємося на колишньому березі Черемоша – Сокільці. На його території красуються стрункі берізки, які посадили  учні більше, ніж півстоліття тому. Це місце є знаковим і для найстарших школярів. Саме на найвищому горбі Кобак випускники зустрічають вранішнє сонце та свій перший дорослий світанок.

Іще одне дерево - довгожитель розташоване на подвір'ї дитячого садочка. Каштан справжній чи істинний, що поширений лише у західних областях, більше, ніж сто п'ятдесят років тому, був пагоном біля священикової резиденції і кожного дня тягнувся до сонячного проміння. Сьогодні під його ошатними кронами в ігри грає дітвора, в любові один одному зізнаються закохані, у спогади веселої юності поринають випускники школи…

Десята екологічна зупинка – унікальний духовно-екологічний центр «Здвижин». Це місце є святим, оскільки саме тут 11 жовтня 1934 року одному жителю Кобак з'явилася Матінка Божа із двома чоловіками, що були одягнені в білу одежу. Зі стенду, що поміщений біля об'єкта, кожен дізнається про історію хреста, який встановлював очевидцем Богородиці. А ще – робить для себе беззаперечний урок: піднімати руку на святі речі – величезний гріх, чим виховує та зміцнює пошану до релігійних цінностей.  Сьогодні  «Здвижин» збирає тисячі паломників, які, стоячи на службі, відчувають дух любові та атмосферу злагоди.

Кінцева станція маршруту – «Ходосове поле». Це територія, оповита загадками Трипілля та легендами про Довбуша. Кажуть, що саме на цій землі закопані бербениці (музичний інструмент у вигляді діжечки) із золотом видатного опришка. Поки що під час орання та обробки поля натрапити вдається тільки на старовинні куски цегли, заліза та різні деталі. А це є одним зі свідчень того, що тут кілька тисячоліть тому господарювало перше плем'я  української історії – трипільці.

Окрім загальних  відомостей та сільських оповідей кожен допитливий турист зможе прочитати додаткову інформацію про усі зупинки: хронологію подій, пов'язаних із об'єктами, характеристику флори та фауни тієї чи іншої  місцевості, незвичайні історії, сучасний стан території,  цінні поради та настанови для майбутніх поколінь. Така оригінальність вносить у зміст певну ізюминку та розширює кругозір відвідувачів. Тому екологічна стежина «Кобаківчанка» є свідченням того, що в нашому селі , як і в будь-якому іншому поселенні , існують історико-природні пам'ятки, які потрібно вчитися берегти та цінувати! Ласкаво просимо до нас у село!

Отож, кожен із нас, оцінивши екологічні надбання свого населеного пункту, повинен взяти із цього належний урок. Він полягає у вмінні зберігати екобагатства вашого села чи міста та здійснювати важливий крок у відродженні та вдосконаленні історико-природніх об'єктів. Адже в кожному поселенні знайдуться цікавинки, які варто було б відвідати з метою розуміння того, що місце, в якому ви живете – цінна знахідка для справжніх шанувальників зеленого туризму, кращі часи якого ще попереду. І якщо такі завдання увінчаються успіхом, кожен  гордо мовить: «Наш сад врятовано!»

Юлія Девда, студентка І курсу

факультету журналістики Львівського

національного університету

імені Івана Франка