Від Сяну до Дону або 2000 кілометрів на одному подиху…

Зупинятись  на досягнутому не збираюся!

Святослав Лазор

28 травня 2013 року на факультет журналістики завітав юний рекордсмен, затятий мандрівник, талановитий екскурсовод, знавець карпатських хребтів, магістр географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Лазор. Минулого року  на своєму велосипеді він за два з половиною тижні перетнув територію України із заходу на схід, упродовж цілої подорожі зустрічав цікавих і добродушних людей, пізнав справжню Україну, підтвердив у собі міцну силу волі та досягнув бажаної мети. Увесь маршрут свого незвичайного подвигу хлопець описав у книзі «Від Сяну до Дону на велосипеді», яку і презентував на заході. Ініціювала та провела зустріч студентка четвертого курсу Мар'яна Сич. 

Розпочалася подія зі спільного перегляду теленарису модератора зустрічі Мар'яни Сич, головним героєм якого і став гість факультету. Воно допомогло студентам відкрити багатогранність особистості Святослава Лазора, яка проявляється не тільки у захопленні подорожуванням , а й в активній університетській діяльності та перемогах у талант-шоу. Зокрема, це підтвердили слова декана географічного факультету Володимира Біланюка: «Він співає, грає на музичних інструментах. Одним словом, обдарований всебічно студент». До речі, минулого року університетська спільнота висунула кандидатуру Святослава Лазора на конкурс «Кращий студент України». 

 Друг Святослава Андрій Мичко згадує про перші спільні поїздки. За його словами, усе почалося із коротеньких подорожей по рідному селищі Славську, що у Карпатах. Згодом хлопці вирішили підкорювати значно більші відстані. Як вважає Андрій, цілком серйозними можна вважати поїздки до озера Синевир, у місто Долину (Івано-Франківщина) та  до Криму. «Коли я почув про те, що Святослав має намір подолати територію України із Заходу на Схід, то був трішки шокований, намагався йому допомогти. Під час подорожі він телефонував мені, ділився подробицями»,- зізнається хлопець. Здійснити ще багато подорожей зі своїм товаришем Андрій не проти, оскільки впевнений: «Я б пішов із ним на край світу!»

Далі слово передали самому Святославові. Він привітав гостей, подякував їм за присутність та розповів про особливості своєї подорожі. «Суть моєї поїздки полягала у пізнанні справжньої України», -  наголосив мандрівник. Разом присутні подивилися і фотопрезентацію маршруту від Сяну до Дону. Кожен кадр описував новий етап, новий день, упродовж якого Святослав підкорював нові міста та схили. Рахів,Яблуницький перевал, Коломия,Бершадь, Добровеличівка, Олександрія, Дніпропетровськ, Луганськ – це неповний перелік тих місць, які відкрив для себе і подолав наш герой на велосипеді. Також хлопець розповів студентам і про людей, які траплялися йому на шляху. Здебільшого, це були добродушні водії, які пропонували допомогу, жителі сіл, які не відмовляли у ночівлі, земляки, що розчулювали, і знахарі, які вчили пізнавати силу природи. Не підвів студента-мандрівника і вірний велосипед, який від крайніх точок України - сіл Соломонова до Червоної Зірки -  жодного разу не зламався та привів Святослава до перемоги. Саме момент досягнення мети – крайньої східної точки України – гість зачитав присутнім, оскільки упродовж усієї подорожі вів польовий щоденник, який і став основою написання першої книги «Від Сяну до Дону на велосипеді». Про плани перетнути величезний пласт території знали далеко не всі, зокрема і батьки хлопця. «Самотність – це черпання додаткової енергії» , - пояснює рекордсмен.

Упродовж  заходу присутні охоче ставили гостеві запитання, ділилися своїми враженнями та думками.  «Зустріч просто чудова. Не пожаліла, що прийшла, оскільки сама люблю активний відпочинок. Найбільше, що сподобалося – це  живе спілкування. Веселий хлопчина, спортсмен, музикант – це Святослав Лазор. Саме такі люди і є майбутнє нашої країни», - переконана студентка другого курсу факультету журналістики Юлія Шлиян. 

ПЕРША СПРОБА ПЕРА...

ПРО ПОДОРОЖ І БІЛЬШЕ...

ПОДАРУНОК ВІД МАР"ЯНИ СИЧ - ДИСК ІЗ ТЕЛЕНАРИСОМ ПРО ЮНОГО МАНДРІВНИКА

Наприкінці заходу Святослав Лазор презентував власну книгу «Від Сяну до Дону на велосипеді», яка покликана детальніше описати незвичайну подорож  і, можливо, запалити у душі читачів вогник і прагнення до здійснення власного, неповторного та захоплюючого маршруту.

Юлія Девда
 Фото Зоряни Козачок

Урочиста академія пам'яті Каменяра

Лиш воюй і не пустуй! Лиш борися!..

Іван Франко

23 травня 2013 року в Актовій Залі Львівського національного університету імені Івана Франка факультет культури та мистецтв спільно із філологічним факультетом та Інститутом франкознавства, за участю студентів і викладачів провели Урочисту академію, присвячену пам'яті великого Каменяра. Захід об'єднав у собі наукову доповідь про універсалізм творчих проявів Івана Франка,  вручення нагород переможцям конкурсу «Дух. Наука. Думка. Воля» та святковий концерт, який підготували студенти та викладачі факультету культури і мистецтв. 

Розпочалася подія із доповіді провідного наукового співробітника Інституту франкознавства, доцента Миколи Легкого. Її тема – «Апостолові праці: універсалізм Франкового генія». У ній дослідник звернув увагу на печать духу поета та письменника, основою якого стала титанічна праця – єдина розрада та стимул до формування і возвеличення національної ідеї, що полягає у боротьбі за Україну. Також Микола Зіновійович виокремив особливості літературного письма Івана Франка, які полягали в універсальності тем і способів вираження його основних думок. Саме відображення дійсного світу,  служіння народним масам,розгляд стосунків між психологією індивідуума та світобудовою, пропагування цілісності та культурної  ідентичності України стали визначальними рисами у літературі Каменяра. «Творчість Івана Франка – це художня ноосфера, у якій спостерігається рух від глобальних проблем до питань людини і культури, людини і природи, людини і Бога», - впевнений франкознавець. Ще Микола Легкий висловив припущення, що сьогодні ми сміливо можемо вести розмову про Франка, як теолога, оскільки релігійні аспекти також займали чільне місце у його поетичних і прозових творіннях. 

Після цього слово надали Голові журі конкурсу «Дух. Наука. Думка. Воля» Святославові Пилипчуку. Уже сьомий рік поспіль участь у ньому беруть учні загальноосвітніх і професійно-технічних закладів з усієї України, яким присвоєно ім'я Івана Франка. «Приємно, що у своїх роботах учасники намагаються осягнути і показати універсалізм письма Каменяра», - зізнається директор Інституту франкознавства. Переможцям і призерам зі Львова, Канева, Донецька, Кременчука нагороди та подарунки  вручив ініціатор конкурсу, ректор Іван Вакарчук.  

До днів пам'яті Івана Франка студенти і викладачі факультету культури і мистецтв підготували концерт. Камерний оркестр подарував присутнім гру музичних композицій Е. Гріга, Б.Бріттена, Й. Брамса, В.Барвінського, А. Вівальді, а  ансамбль народних інструментів потішив «Гуцульськими наспівами». Гармонійно доповнювали тло класичної музики поезії Івана Франка «Веснянки», «Підгір'я взимі», уривок із «Притчі про красу», «Три долі», «Світ дрімає», «Поворожи мені, циганко». Цікавою деталлю вечора були і спогади про Івана Франка, що їх залишили сучасники та приятелі  митця  - І.Яцуляк, О.Рошкевич, К.Попович, Г.Величко, О.Роздольська, М.Колодій та сам  Каменяр. Поезію та мемуари декламували студенти ІІІ курсу факультету культури та мистецтв. В оперному стилі виконала  пісні на слова поезій «Чого являєшся мені у сні» та «Місяцю-князю»  викладач кафедри музичних мистецтв Інна Штурмак. Романтичну фантазію станцювали студенти кафедри режисури та хореографії.  Завершили святковий концерт урочисте виконання  пісень «Не пора» та «Вічний революціонер»  хором кафедри музичного мистецтва.  

МИКОЛА ЛЕКИЙ ПРО УНІВЕРСАЛІЗМ ТВОРЧОСТІ ІВАНА ФРАНКА

РЕКТОР ІВАН ВАКАРЧУК - ПОЧЕСНИЙ ГІСТЬ ПОДІЇ

КАМЕРНИЙ ОРКЕСТР ФАКУЛЬТЕТУ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВ ДАРУЄ КЛАСИЧНУ МУЗИКУ...

ХОРЕОГРАФІЧНА ФАНТАЗІЯ

"ВІЧНИЙ РЕВОЛЮЦІОНЕР, ДУХ, ЩО ТІЛО РВЕ ДО БОЮ!"

Під пильним поглядом тримав увесь зал Іван Франко зі свого портрета і, напевно, втішався тим, що в українському суспільстві поступово викристалізовується те покоління, яке прагне досліджувати його творчу спадщину, боротися за ідею поступу держави та невтомно їй служити.

Юлія Девда

Фото Олега Вівчарика

Пам"яті Володимира Івасюка присвячується...

ПІСНЯ БУДЕ ПОМІЖ НАС!

Студенти факультету журналістики вшанували пам’ять відомого композитора, одного з основоположників української естрадної музики Володимира Івасюка. 22 травня 2013 року у глядацькій залі ЦКД Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся концерт, який організували першокурсники під  керівництвом викладача кафедри теорії і практики журналістики Наталії Войтович. 

Розпочався вечір з акапельного виконання пісні «Чуєш, брате, мій…». Опісля один за одним звучали інші творіння романтика: гуртом учасники виконували композиції  «Водограй»,  «Пісня буде поміж нас!», «Червона рута», із уст дівчат лунали  «Колиска вітру», «Мальви». Тріо хлопців додало  до свого виступу жваві рок-н-рольні рухи, виконавши пісню «Капелюх». А дует Богдани Лясківської та Володимира Нижняка, які увійшли в роль молодих закоханих, порадував усіх присутніх романтичною композицією  «Я піду в далекі гори». Поміж пісні вдало вплелися вірші Дмитра Білоуса про рідну мову як основу людського життя, про синів народу, здатних на самопожертву заради його свободи, а також поезія, присвячена найкращій і найніжнішій жінці, яка стала для Володимира Івасюка сенсом життя, – Пісні. Гармонійно доповнила  музичні композиції акторська гра. Перед глядачами на сцені у трьох амплуа поставав і сам митець. Спочатку він - юнак, який захоплюється грою на проникливій скрипці та виховує у собі національний дух, проти чого повстають батьки, оскільки не знають, яким виросте їхній син. Згодом – студент-хуліган, який познущався із пам'ятника погруддя вождя. На сцені - імпровізована комісія університету, що вже підписала наказ про відрахування неблагодійного забіяки. Другий Володимир – це уже відомий композитор і поет, який розривається між обома скрипками – сумною та веселою, пізнає справжнє кохання, про глибину і щирість якого зізнається тільки у своїх піснях, а про його стосунки ходять різноманітні чутки, яким він навідріз відмовляється вірити, вважаючи, що йому просто заздрять. Та слава засліплює, і композитор радиться тепер не із вірними скрипками, кожна з яких була помічницею у певний момент життя, а із чаркою, у якій прагне втопити свої проблеми. Він не знає справжньої любові та не намагається відкрити душу особистості, пізнати її нові грані. Настає фінальний момент – Івасюк зустрічає двох себе – амбітного студента й талановитого композитора, але вони йдуть від нього, бо перестали вірити, що той повернеться до нормального життя без чарки. Згодом приходить смерть, і  забирає їх із собою…

Наприкінці свята під акорди пісні «Залишені квіти» у виконанні Івасюка актори-першокурсники поклали до портрета композитора рожеві троянди. За докладені зусилля, сумлінну підготовку та  увагу учасникам і глядачам подякував заступник декана з навчально-виховної роботи Ярослав Табінський. «Без пісень Володимира Івасюка українські співаки не перемагали б у вокальних конкурсах, наша музика не була б такою популярною, як є зараз. Він зробив усе, щоб його пісня була поміж нас!» - впевнений Ярослав Ігорович. «Підготовка до концерту, праця над сценарієм були, швидше за все, командними, аніж особистими, - зізнається одна з організаторів дійства Анна Солом'яна. – Ми згуртувались, і на сцені кожен з учасників зреалізував себе, увійшовши у роль. Усі старалися виразити та передати глядачам справжні емоції».

А Володимир Івасюк замислено та з надією дивився молоде покоління студентів із чорно-білого портрета, що стояв на фортепіано, на студентів, які гідно продовжують його музичні традиції та ще довго плекатимуть  і возвеличуватимуть українську пісню, яка завжди буде поміж нас!

Юлія Девда

 Фото Олега Гордійчука