ПІСНЯ
БУДЕ ПОМІЖ НАС!
Студенти
факультету журналістики вшанували пам’ять відомого композитора, одного з
основоположників української естрадної музики Володимира Івасюка. 22 травня
2013 року у глядацькій залі ЦКД Львівського національного університету імені
Івана Франка відбувся концерт, який організували першокурсники під керівництвом викладача кафедри теорії і
практики журналістики Наталії Войтович. 
Розпочався вечір з
акапельного виконання пісні «Чуєш, брате, мій…». Опісля один за одним звучали інші
творіння романтика: гуртом учасники виконували композиції «Водограй»,
«Пісня буде поміж нас!», «Червона рута», із уст дівчат лунали «Колиска вітру», «Мальви». Тріо хлопців додало
до свого виступу жваві рок-н-рольні
рухи, виконавши пісню «Капелюх». А дует Богдани Лясківської та Володимира
Нижняка, які увійшли в роль молодих закоханих, порадував усіх присутніх романтичною
композицією «Я піду в далекі гори». Поміж
пісні вдало вплелися вірші Дмитра Білоуса про рідну мову як основу людського
життя, про синів народу, здатних на самопожертву заради його свободи, а також
поезія, присвячена найкращій і найніжнішій жінці, яка стала для Володимира Івасюка
сенсом життя, – Пісні. Гармонійно доповнила
музичні композиції акторська гра. Перед глядачами на сцені у трьох амплуа
поставав і сам митець. Спочатку він - юнак, який захоплюється грою на
проникливій скрипці та виховує у собі національний дух, проти чого повстають
батьки, оскільки не знають, яким виросте їхній син. Згодом – студент-хуліган,
який познущався із пам'ятника погруддя вождя. На сцені - імпровізована комісія
університету, що вже підписала наказ про відрахування неблагодійного забіяки.
Другий Володимир – це уже відомий композитор і поет, який розривається між
обома скрипками – сумною та веселою, пізнає справжнє кохання, про глибину і
щирість якого зізнається тільки у своїх піснях, а про його стосунки ходять різноманітні
чутки, яким він навідріз відмовляється вірити, вважаючи, що йому просто
заздрять. Та слава засліплює, і композитор радиться тепер не із вірними
скрипками, кожна з яких була помічницею у певний момент життя, а із чаркою, у
якій прагне втопити свої проблеми. Він не знає справжньої любові та не
намагається відкрити душу особистості, пізнати її нові грані. Настає фінальний
момент – Івасюк зустрічає двох себе – амбітного студента й талановитого
композитора, але вони йдуть від нього, бо перестали вірити, що той повернеться
до нормального життя без чарки. Згодом приходить смерть, і забирає їх із собою…
Наприкінці свята під акорди
пісні «Залишені квіти» у виконанні Івасюка актори-першокурсники поклали до
портрета композитора рожеві троянди. За докладені зусилля, сумлінну підготовку
та увагу учасникам і глядачам подякував
заступник декана з навчально-виховної роботи Ярослав Табінський. «Без пісень Володимира
Івасюка українські співаки не перемагали б у вокальних конкурсах, наша музика
не була б такою популярною, як є зараз. Він зробив усе, щоб його пісня була
поміж нас!» - впевнений Ярослав Ігорович. «Підготовка до концерту, праця над
сценарієм були, швидше за все, командними, аніж особистими, - зізнається одна з
організаторів дійства Анна Солом'яна. – Ми згуртувались, і на сцені кожен з
учасників зреалізував себе, увійшовши у роль. Усі старалися виразити та
передати глядачам справжні емоції».
А Володимир Івасюк замислено
та з надією дивився молоде покоління студентів із чорно-білого портрета, що
стояв на фортепіано, на студентів, які гідно продовжують його музичні традиції
та ще довго плекатимуть і
возвеличуватимуть українську пісню, яка завжди буде поміж нас!
Юлія Девда
Фото Олега Гордійчука
Немає коментарів:
Дописати коментар