Цьогоріч мас-медійники святкують своє професійне свято вдвадцяте. Спеціальний закон про його встановлення Верховна Рада ухвалила ще 25 травня 1994 року – на підтримку ініціативи делегатів І Всеукраїнського з’їзду редакторів газет і журналів. За дату святкування визначили 6 червня, і невипадково, оскільки цього дня, 1992 року, Спілку журналістів України прийняли до Міжнародної федерації журналістів.

 
Кожного дня у медіапростір світу виходять десятки, а то й сотні тисяч друкованих, телевізійних та інтернет-матеріалів, що стосуються різноманітних тем і галузей та забезпечують оперативне й доступне інформування аудиторії про поточні події, які відбуваються у тому чи іншому куточку земної кулі. Унікальну можливість завжди одержувати той необхідний і вартісний контент суспільству надають, власне, працівники засобів масової інформації. Вони постійно тримають руку на пульсі сьогодення та готові гідно виконувати свій громадський обов’язок – із дотриманням інформаційних стандартів та слуханням голосу сумління повно, цікаво та збалансовано подавати будь-яку подію, не боятися досліджувати нові сфери своєї та інших професій, бути готовим до вияснення нагальної проблеми, яка торкається суспільного інтересу.

У своїй професії ми часто йдемо і на ризик, інколи не думаючи про наслідки, але з метою допомогти нашому глядачеві, забуваємо про особисту безпеку, бо знаємо, як аудиторія очікує саме цієї інформації. Та, з іншої сторони, ми й самі повинні бути для неї певним орієнтиром, який спрямовує на якість та адекватне сприйняття дійсності. Вагому роль для вітчизняної журналістики відіграла і Революція Гідності 2013-2014, яка стала новим етапом усвідомлення та визначення основних пріоритетів, яких у своїй діяльності повинен дотримуватися журналіст, а також – значним поштовхом до розвитку громадських медій, покликання яких – це служба суспільним вартостям і потребам, а не можновладцям та олігархам.

Можемо сказати, що сьогодні формується і нове покоління журналістів, вагому частину якого складає молодь. Тому ми вирішили провести невеличке опитування серед студентів нашого факультету та дізнатися, якими вартостями повинен володіти справжній журналіст, де майбутні медійники здобували свій перший досвід та які зміни у систему української журналістики, на їх погляд, принесли революційні події. Не могли і спитати про те, що б їм хотілося побажати своїм колегам.

Орися Хім’як, 4 курс: «До основних рис справжнього журналіста відношу мобільність, цілеспрямованість, вміння аналізувати, оперативність і толерантність. Першим моїм досвідом була практика на «12 каналі». Вже тоді я зрозуміла, що це пекло, а також усвідомила, що не можу без такого режиму й адреналіну. Після Революції зміни відбулися не в журналістиці, а в головах споживачів: вони зрозуміли, що наша галузь може бути як рятівною, так і деструктивною, відчули необхідність об’єктивних новин, а це, як на мене, хороший старт для громадського мовлення. Колегам бажаю навчитися цінувати дні, якщо вони і схожі, а також робити буденне особливим».

 Василь Пехньо, 5 курс: «Журналістові не повинно бути соромно за те, що він вчинив, також він завжди повинен відповідати за свої дії. Першим моїм досвідом була прес-служба Львівської міської ради: там зовсім по-іншому, ніж будь-де, там – Європа. Революція допомогла журналістам більш допитливими та втратити страх перед чиновниками, але в цьому є мінус: чому раніше мовчали?»

 
Оксана Бабенко, 2 курс: « Істинний журналіст має бути чесним, відвертим і безкорисним. Свій перший досвід набула у газеті «Зоря Полтавщини», у культурному відділі, мені дуже сподобалося. Вважаю, що після Революції журналістика, принаймні, намагається бути чесною. Медійникам бажаю, щоб вони були задоволені своєю професією, і щоб натхнення їх не полишало».

 
Марія Пасельська, 4 курс: «Найголовніше – це проникливість, адже потрібно вміти сприймати чуже як своє, хоч і тимчасово. Практика після першого курсу показала, що я ніхто, якщо цього захоче редактор. Як на мене, після Революції змінилися реципієнти: тепер людей уже так просто не обдуриш, ну і, звісно ж, самі журналісти почали ставитися до можновладців з легкою опозиційністю, а це до «чортиків» приємно. Побажати колегам хочу лише найкращого, але, якщо глянути з реальної сторони, – то варто розгребти внутрішні проблеми, такі як хамство, зверхність, цинічність і байдужість».

 
Віталій Романюк, 3 курс: «Як на мене, для журналіста головним є здорово мислити й адекватно сприймати інформацію Моїм першим досвідом, звісно, була практика після першого курсу, і була вона жахливою: багато чого не виходило, та й мені після того перехотілося робити те, що стосується журналістики, яка, на мою думку,не зазнала жодних змін після революційних подій – як були пропаганда і брехня, так і залишилися. Колегам хочу побажати не продаватися, а ще шукати позитив».

Діана Горбань, 1 курс: «Журналіст повинен бути чесним, а також – не зраджувати ні своїм, ні національним інтересам. Свій перший журналістський досвід я здобула упродовж шкільних років: почала дописувати у міську газету, була головою прес-центру школи. Доводилося самій і писати, і фотографувати, і навіть верстати. На мою думку, революція змінила журналістику та й самих журналістів: вони наче прокинулися від летаргічного сну, хоча ще є «кадри», які керуються українофобством. Тому медійникам хочу побажати не забувати про те, для чого вони вчилися і чому працюють».

Анна Саган, 5 курс: «Яким повинен бути журналіст, знають усі: об’єктивним, оперативним, чесним і справедливим. Перший свій досвід у якості журналіста здобула ще у школі, мабуть у класі десятому. Я, як кореспондент шкільної газети, пішла на місцевий конкурс, який, здається, був присвячений дню народженню Лесі Українки, про який я написала і навіть власні фото робила. Стосовно змін у журналістиці після таких визначальних подій, то вони різні, але більше є позитивних. В українській журналістиці зрозуміли, що правда є набагато дорожчою, приносить більше віри й авторитету. На жаль, цього не скажеш про російські ЗМІ, що розчаровує. Тому журналістам бажаю більше віри у себе, оскільки багато думають, що ніякого впливу не матиме те, що вони написали. Потрібно завжди боротися й не опускати руки».

Юлія Шлиян, 3 курс: «На мій погляд, визначальними якостями, якими повинен володіти журналіст, є чесність, справедливість та відповідальність. Щодо мого першого досвіду у цій професії, не скажу, що він був позитивним. Розпочався ще зі школи. Коли я принесла у районну газету свій матеріал, у редакції сказали: «Ми такого не друкуємо». Ось так. Чи зазнала змін журналістика після подій, що відбулися і продовжують відбуватися? Думаю, що ні або для цього потрібен час, щоб ми їх побачили. Журналістам бажаю ніколи не використовувати своє посвідчення у власних цілях і бути чесними, принаймні, самими із собою».

Катерина Воронова, 2 курс: «Неодмінні риси мас-медійника – це сміливість, комунікабельність та чесність. Особисто я починала із заміток на культурну тематику, які друкували у газеті «Вечірній», що в Івано-Франківську. Вважаю, що Революція принесла зміни, позитивні зміни, які полягають в тому, що почали розвиватися громадські медіа, які повинні служити народу, а не партійним «божкам». Журналістам хотілося б побажати терпеливості, натхнення, сили духу та бойового настрою».

Ярема Чуйко, 4 курс: «Важливі якості мас-медійника – це наполегливість, впертість, певною мірою хитрість, а також комунікабельність. Свій перший досвід набував у спортивному тижневику «Карпати». Не сказав би, що він був особливо плідним, тому продовжував шукати себе у нових сферах журналістики. Думаю, що революція вплинула на журналістику двояко: з однієї сторони, вона принесла інформаційну війну, та й мало не кожен другий українець почав називати себе журналістом, бо щось запостив у себе на сторінці чи зробив коротенький стрім. Та водночас українські журналісти стали сміливішими, вони зрозуміли сенс своєї роботи, що полягає в допомозі та об’єктивному інформуванні суспільства. Колегам бажаю наснаги, хорошої зарплатні та гонорарів і праці, яка б приносила приємні миті!»

Наталія Лейцюсь, 3 курс: «Журналіст повинен володіти чесністю, справедливістю та відважністю. У журналістику потрапила випадково: в мене брали інтерв’ю для «ЕкспресCool», а пізніше я відправила їм свій матеріал, який одразу ж опублікували.Сьогодні журналістика нарешті підняла планку, ту, яка повинна бути у тих країнах, де свобода слова не лише на папері. От її ми і повинні триматися і сподіватися, що втримаємо. Тим, хто доріс до звання медійника, хочу побажати креативності, впевненості, вдосталь сну і поменше розчарувань».

Соломія Коновалик, 5 курс: «На мою думку, найважливішими якостями, якими має володіти журналіст, – це людяність і здатність до співпереживання. Свій перший журналістський досвід я здобула ще в шкільні роки. Навчалася у фізико-математичному ліцеї, а відкрив для мене світ журналістики мій викладач з акторської майстерності Зеновій Григорович. Я почала дописувати до районної газети, а він редагував мої тексти, щось підказував, хвилювався разом зі мною. Таких людей бракує нашим ЗМІ. Революційна зима, думаю, змінила усіх,і журналістику також. Але, на мою думку, зміни відбулися не на професійному рівні, а на особистісному. Ми усі подорослішали. І наша журналістика стала дорослішою В день журналіста мені б хотілося побажати колегам, насамперед, поменше пафосу, не дивитися на інших людей звисока, бути людяними та хоча б трішки скромнішими».

Тому ще раз нас із нашим професійним святом!

Позитивних нам новин, задоволення від роботи, невпинного натхнення, вдосконалення вмінь, плідного досвіду, вдалої реалізації та гідного усвідомлення того, чому одного разу ми захотіли присвятити себе цій професії, яка покликана до високого та благородного!

Юлія Девда