15.03.2015
рік.
Якась контрастна у цьому краї погода.
Сьогодні за вікном уже сонечко, і настрій чудовий із самого ранку! Після
сніданку ми з Оксаною попрямували до Підгорецького замку, а йти ж то – хвилин п’ять, не більше, бо живе моя подруга доволі близенько,
майже поруч із цим архітектурним шедевром. Однак зупинилася перед липою, якій
вже не одне століття. У селі ходять легенди, що під нею полюбляв сидіти Богдан
Хмельницький, а сама вона кілька років тому мало не згоріла вщент! «Якесь
унікальне у вас село – то із догнальцями боретеся, то на Марусеньку чатуєте, то
гетьмани під деревами у вас сиділи…Що ще?» – «Є в нас у селі хлопець, що більше
трьох метрів росту має…» – «Ого! Чому ж досі країна про нього не знає?» – «Не
хоче про це афішувати…»
Підгорецький
замок будували упродовж 1635-1640 років. На той час службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою,
пристосованою до оборони. З трьох боків палац оточував глибокий рів, а з
північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і
скульптурами. До замку в'їжджали через велику браму — портал із двома
колонами. Мармурова таблиця на брамі зустрічала гостей латиномовним написом:
«Вінець ратних трудів — перемога, перемога — тріумф, тріумф —
відпочинок». Сьогодні ж
замок закрили на реставраційні роботи, бо від часу будівництва
і дотепер він кілька разів переходив із рук у руки, неодноразово западав і
відновлювався, був пограбований російською армією, потерпів внаслідок пожежі і
навіть став санаторієм для тих, хто хворів на туберкульоз…Архітектурний ансамбль
утворює й Італійський парк, однак зараз він не є таким розкішним, який був
кілька століть тому, коли оточував тераси, а також доповнює костел Воздвиження
та святого Йосипа…
Дивлячись
на замок, не скажеш, що він став руїною, навпаки, такий його стан допомагає
хоча б в уяві відтворити тодішнє придворне життя. От стаєш біля старовинних
перил і мимоволі згадуєш слова Ліни Костенко із вірша «Буває мить якогось
потрясіння…»: «І до віків благенька
приналежність переростає в сяйво
голубе. Прямим проломом пам'яті
в безмежність уже аж
звідти згадуєш себе...» Марусеньки ми так і не зустріли,
хоча додому розчаровані не поверталися. У гості мене запросили ще, приємно
здивували керамічною картиною із зображенням Підгорецького замку, а я
подякувала за щедру і щиру гостинність. Що ж, тепер моя черга здивувати Оксану!Жаль,
що не встигла книгу висловів розгорнути, то, може, варто сформувати власний?
Як
доїхати
Зі
Львова, зі сторони Винників, сідаєте на маршрутку, яка їде до Золочева, звідти
пересідаєте на ту, яка прямує до Підгірців, виходите на зупинці біля костелу, а
навпроти нього – вже і сам замок. Аби потрапити до Золочева чи Олеська –
користуєтеся транспортом, що прямує цими напрямками.
Вартість
подорожі
Поїздка
обійшлася мені у 153 гривні – дорога туди і назад (48 гривень), пересадки на
маршрутки (21 гривня – по 7 гривень рейс), 30 гривень – екскурсії у трьох
замках, символічний перекус (17 гривень), дрібні витрати – 37 гривень.
Отож,
загалом, подорож вдалася. Я отримала позитивні враження та три дні прожила без
Інтернету і це, виявляється, – цілком можливо! Уже думаю над тим, як написати
про мандрівку Ужгородом.
Юлія Девда
Фото Оксани Тишко та автора
Немає коментарів:
Дописати коментар