Про Львів з Високого Замку...

Він зовсім інший…

Львів…Вимовляючи одну із наймилозвучніших географічних назв України, кожен  у власній уяві малює фантастичні картинки та миттєві кадри чи то маленького Парижа,  чи то двійника Лондона, чи то просто міста Лева… Крізь полон дощів у ньому по вуха закохуються та й любити вміють щиро, по-справжньому…Оповитий  духом Середньовіччя та насичений особливою атмосферою, Львів надихає творити ПРЕКРАСНЕ…Слухняними помічниками та відповідальними радниками у цій благородній справі цілком можна вважати його взірцеву архітектуру, жвавий рух трамваїв та автомобілів, веселих, гомінливих жителів,  допитливих і спраглих до пізнання цікавинок туристів. Аж ніяк не поступаються у цьому вишуканий аромат кави, який доноситься із кожного куточка будь-якої вулиці, вітрини шоколадень,що приваблюють із першого погляду та змушують скуштувати солодкий шматочок дитинства, мережу затишних ресторанчиків, в яких, відпочиваючи від буденної втоми, мимовільно спостерігаєш за виром життя, і п'янкі мелодії вуличних музик, які, безсумнівно, торкаються серця тих, хто не байдужий до мистецтва…Одним словом, багатогранність Львова дарує відчуття постійного свята, яке перебуває з тобою як у будні, так і у вихідні. Його суть – це вдале поєднання новітніх технологій і сталих традицій. Перебуваючи у культурному осередку Заходу, ти зовсім не помічаєш, як стирається межа між урбаністичністю і середніми віками…Та чи не хотілося комусь із вас , хоча б на кілька хвилин, побачити ці контрастні речі в одному цілому? І чи можливо взагалі поєднати ці два полюси? Виявляється, так!

КОЛИ ОГОРТАЄ НІЧ

ЙОГО ЦІЛУЄ СОНЦЕ, ЩО ЗАХОДИТЬ

Ставши цього  року студенткою Львівського національного університету, я зрозуміла, що кілька років  житиму в насиченій подіями та урочистостями місцині. Перші дні, проведені у столиці Західної  України, були позначені динамічністю, новими знайомствами та несподіваними відкриттями…Саме одне із них зуміло подарувати мені велику порцію позитивних вражень і ще раз підтвердило те, що це романтичне місто поєднує в собі велич природи, дух історії та красу культури.

Одного разу після студентських занять ми з одногрупницями вирішили здійснити невеличку, але пізнавальну екскурсію на одну із найвищих точок Львова – гору Високий Замок. Звичайно, корінному львів'янину чи тому, кому неодноразово випадала чудова нагода побувати біля цієї історичної пам'ятки, опис моїх вражень видасться занадто знайомим. Тому їх я хочу передати тим, на кого ще очікує незабутня подорож до цього легендарного місця.

У ЗЕНІТІ ДНЯ

Закладений ще за часів Галицько-Волинської держави, (за свідченнями історичних хронік– у 1270 році),  Високий Замок зумів стати однією з найвизначніших споруд  оборонного  типу та увійшов у історію Львова, як фортеця, що захищала мирне населення від ворожих нападів у часи війн і битв…Пройшло багато століть, і від нього залишилася тільки одна стіна…Та і цієї достатньо для того, щоб зводити з розуму усіх тих, які хоча б раз обіймали зором панораму  середньовічного міста із її найвищої точки…

Дорозі до Високого Замку передують міські провулки. А маршрут починається тоді,  коли із середньовічної  бруківки ти ступаєш на грунт і пожовклу траву. Тебе вже оточують розлогі крони дубів, кленів, пишні сосни, стрункі берізки та просторі тераси,а не будинки із гребенистими дахами та довгі ряди автомобілів на вулицях… Кругом панує цілковитий спокій, порушувати який можуть тільки трелі  птахів і постійний рух біля споруди Львівського телебачення. Та хіба руйнують вони цю несамовиту тишу? Ні, усі спроби зробити це закінчуються фіаско. Маючи, знову ж таки, протилежні  риси, ці речі стають компонентами гармонічного цілого…Далі на та тебе, допитливого та наполегливого, чекають кілька десятків, а може й, більше сотні металевих сходинок. Незважаючи на легку втому, кожну з них ти долаєш із неабияким запалом. Адже піднявся на одну вище – і новий кадр, нова картина, нова мить життя багатогранного Львова… Залишається ще зовсім трішки – всього маленький серпантин сходинок, які ведуть до омріяної ще унизу вершини. Там, на ній, під акорди нестримного вітру, гордо майорить синьо-жовтий прапор. Він височить не тільки над туристами, що дружно сидять на розписаних автографами лавочках, а й над усім містом Лева, яке розкинулось із висоти 380 метрів…

Якою ж, зазвичай, є перша думка, коли підкорюєш найвищий метр? Напевно, зробити якомога більшу кількість фото на тлі широкої панорами, яка згори здається мініатюрним клаптиком і цілком поміщається на долоні, та відчути порив свободи, який примушує розпрямити крила і здійнятися до яскравого небесного світила. Здається, що у ці хвилини ти перетворюєшся на могутнього жителя планети і ладен  не лише тримати на руках загадковий куточок Всесвіту, а й дістати рукою неба… Але ні, поки що не хочеться торкатися кучерявих хмар і занурюватися у безмежну блакить…Ти бажаєш насолодитися контрастним пейзажем… З однієї сторони за життям львів'ян спостерігають ошатні смереки та тисячі очей індустріальних багатоповерхівок. З іншого боку про культуру та віковічні традиції оповідають легенди досконалих архітектурних комплексів, ансамблі  старовинних церков і костьолів, вдало виконані зразки скульптур, розкішні парки та прекрасні алеї…

Бентежить думку  іще одне питання: як із такої висоти Львів виглядає у час таємниць та інтриг, а саме тоді, коли на поріг ступає таємнича королева Ніч? Напевно, як і зоряне небо! Адже мільйони ліхтариків, починаючи від маленьких світильників і лампадок у квартирах будинків, і закінчуючи величезними прожекторами розважальних закладів, утворюють цілі сузір'я, досі не пізнані на галактичних просторах…Коли спостерігаєш за цим дійством, мимоволі хочеш повторити вчинок головного героя урбаністичного роману «Місто» (автор - Валер'ян Підмогильний) Степана Радченка, а саме – надіслати Львову повітряний поцілунок, який дійде до кожного його куточка, втілиться у кожному міліметрі його архітектурних шедеврів, а після цього писати…повість про людей? Ні, швидше есей про Львів… Про місто, тихе і жваве водночас…Про місто, захоплене у полон запашною і квітучою весною, гарячим  і зеленим літом, золотою та романтичною осінню, білосніжною  та казковою зимою…Про місто, яке зберігає свій дивовижний образ як у дощовий день, так і в сонячну пору…Про місто, в якому здійснюються бажання… Про місто, яке там, з висоти пташиного польоту, на кілька хвилин стає зовсім іншим…

Юлія Девда, студентка І курсу

факультету журналістики Львівського національного

університету імені Івана Франка