Як журналісти використовують соціальні мережі у професійній діяльності?

Що там, у соціальних мережах?

Кожен погодиться із тим, що суспільство ХХІ століття відзначається прогресивним розвитком усіх галузей виробництва, вдосконаленням інфраструктури та модернізацією новітніх технологій. Також його по праву називають інформаційним, оскільки саме інформація є широкою панорамою людства, на тлі якої відбуваються значущі події. Джерел, з яких її можна добути, у наш час, погодьтесь, достатньо. Сьогодні панівним їх видом левова частка населення вважає Інтернет, пояснюючи це тим, що попит друкованої продукції, радіо та телебачення падає. Зростає також кількість прихильників соціальних мереж, оскільки саме там з'являються перші новини, а згодом – коментарі до щойно виставлених публікацій і відеороликів. Часто те, що написали користувачі сайтів, відвідувачі сприймають за об'єктивну та вірну інформацію, з якою потім також діляться на своїх власних сторінках у Facebook, Vkontakte, Однокласниках, Utube, Twitter та інших соціальних мережах і чатах. Такими відвідувачами можуть стати й журналісти, основне завдання яких – інформувати суспільство про події, що стаються з дня у день та висвітлювати їх правдиву картину. Постає запитання: це добре чи ні, коли більша частина працівників ЗМІ також черпають зміст власних повідомлень із цього інформаційного ресурсу та соціальних мереж? Як і з якою метою вони використовують інформацію, що там міститься? Саме ці запитання я вирішила поставити деяким журналістам, також зв'язавшись із ними через соціальні мережі. Моїми співбесідниками стали :

Працівник телеканалу СТБ Світлана Флікян

Старший редактор Чернівецького телебачення Марина Скінтей

Головний редактор районної газети «Косівський Передзвін» Тарас Пасимок,

Ведуча радіо «Люкс – FM» Тетяна Татарченко.

1.     Як ви ставитеся до того, що в сучасному житті більшість людей за основне джерело інформації вважають Інтернет, а здебільшого соціальні мережі, такі як Utube, Twitter, Vkontakte, Facebook, Однокласники та інші?

-         Світлана Флікян: Ставлюся абсолютно позитивно. Сталося те, що і мало статися.  Інтернет ішов до цього. Головне ж для людини - це зручність і комфорт. А якщо вони  - ще й безкоштовні (кажу безкоштовні, тому що оплата за Інтернет у порівнянні з можливостями, які він надає, - символічна), то про що може бути мова? В Інтернеті у будь-який момент можна почитати все, що хочеш, знайти новини на будь-яку тематику. Більше того, в цей же момент ці ж самі новини можна обговорити з друзями чи колегами по роботі. Який ЗМІ може надати таку можливість? Не кажучи вже про цензуру, якої в Інтернеті немає і, думаю, в принципі бути не може.

-         Марина Скінтей: Моє ставлення до цього негативне. На мою думку, в соціальних  мережах не можеш бути впевнений на 100% в тому, чи адекватна людина писала ту чи іншу інформацію чи ні.

  -     Тарас Пасимок: На мою думку, в  сучасному світі як  в Україні, так і в Америці основним джерелом інформації є телебачення.  Може через одне покоління це і буде Інтернет. А соцмережі не є джерелом інформації і, в принципі, ніколи ним не були.

  -     Тетяна Татарченко: Нормально ставлюся.  Людина може сама обирати, що, приміром, дивитися, на відміну від телебачення, яке несе купу додаткової та  непотрібної інформації.

2.     На вашу думку, чи використання всесвітньої мережі не зменшує авторитету радіо, телебачення і преси?

-         Світлана Флікян: Зменшує, та що поробиш? В Інтернеті і є ті ж газети, радіо та телебачення. Насправді, думки з цього приводу різняться. Ще кілька років тому нам пророкували, що сьогодні вже не буде газет і, можливо, телебачення у традиційному розумінні. Але воно досі є! Так само як і продаються книги (хоча їх і можна знайти в Інтернеті), функціонують бібліотеки, у театрах ставлять вистави, у кінотеатрах показують фільми. Ми ж не роботи, аби погодитися на те, щоб замість всього цього у нас був лише Інтернет, хай навіть безкоштовний, зручний та комфортний! Хочеться іноді понюхати книжку, пережити виставу разом із такими ж живими, як і ти, людьми на сцені та відчути себе частиною натовпу у кінотеатрі.  Отож, хоча багато моїх знайомих журналістів терміново перекваліфіковуються в"інтернетні" спеціалісти, я цього робити не поспішаю. Думаю, на наш вік ще вистачить книг, радіо, газет і телебачення .

-         Марина Скінтей: Ні, не  зменшує авторитету, оскільки кожне джерело має своїх прихильників.  

-         Тарас Пасимок: Так, звісно, частка з кожним роком буде падати, друковані ЗМІ пропадуть першими, потім радіо, а телебачення, на мій погляд, ще довго буде існувати.

-         Тетяна Татарченко: Звісно зменшує. Не зовсім авторитет,скоріше зменшує попит і перетягує на себе істотну кількість споживачів радіо-теле- і друкованої продукції.

3.     Як часто ви використовуєте світову павутину? Чи маєте персональні сторінки у соцмережах?

  -  Світлана Флікян: Щодня. Маю сторінки.

-  Марина Скінтей:  Кожного дня відвідую її. Маю сторінки в соцмережах, але тільки для спілкування з людьми, які знаходяться від мене далеко.

 - Тарас Пасимок: Звичайно, і сторінки маю. Адже журналіст має бути в Інтернеті всюди,  така вже його робота.

   - Тетяна Татарченко: Особисто мене доля інтернет-залежності обійшла стороною. Використовую інтернет тільки за потреби. Не зависаю у ньому годинами. Маю свою сторінку Вконтакті.

                                                                                   

4.     Яким чином це стосується вашої професійної діяльності?

-         Світлана Флікян: Стосується 50 на 50. Можливо, змогла б і без цих сторінок, але це ускладнило б моє професійне життя. Із них беру інформацію про події, читаю книжки, дізнаюся про тренінги з журналістики, обмінююся думками з колегами - журналістами. На Фейсбуці журналісти з усієї України спочатку створили групу, а потім і окремий сайт, де ми обмінюємося інформацією, допомагаємо з контактами необхідних людей, і навіть записуємо інтерв'ю один в одного,  як оце зараз .

-         Марина Скінтей: Інтернет використовую щодня у своїй роботі, а соцмережі хіба що для невеличкої розваги та відпочинку.

 -     Тарас Пасимок: Переважно проглядаю новини, інколи завантажую файли для дизайну газети, її змісту й тематики.

 -     Тетяна Татарченко: Мене керівництво свого часу змусило зареєструватися Вконтакті))) і зараз я "змушена" бути трішки соціально-активною в Інтернеті саме як працівник Люкс ФМ)) Особистої тяги до інтернет-активності не маю.

5.     Чи вважаєте ви Інтернет надійним ресурсом інформації?

  -  Світлана Флікян:  Не вважаю. І не тільки Інтернет. Жоден ЗМІ не вважається надійним ресурсом інформації.

 -  Марина Скінтей: Інтернет надійний! Я думаю, що на цілих 85 % .

 -  Тарас Пасимок: Жодне джерело інформації не є надійним, не було і не буде - бо ЗМІ керовані грошима (переважно нафтовими компаніями) або великим бізнесом, тому правду знають хіба президенти країн та власники засобів масової інформації.

    - Тетяна Татарченко: Я ніщо не вважаю надійним ресурсом інформації - ні Інтернет, ні телебачення, ні пресу. Але визнаю, що в Інтернеті можна побачити більш розкриту картинку. Проте повністю довіряти не можна жодному джерелу інформації. Це моя особиста думка.

Як бачимо, кожен із опитаних мною журналістів має своє бачення на використання Інтернету та соціальних мереж у повсякденному житті та професійній діяльності. Але всі сходяться з тією думкою, що у наш час жодне джерело інформації – і газета, і радіо, і телебачення, й Інтернет -  не є надійним. Все потрібно неодноразово перевіряти. Тому недарма великий філософ Декарт вважав: «Вірно використовуйте слова – і ви звільните світ від половини непорозумінь».

Юлія Девда