Сторінки

середу, 26 червня 2013 р.

А нам 563!



Як Кобаки День села святкували...
 
Моє життя – в моїм селі,
В моїм селі – моє багатство
І односельці всі мої ,
Неначе рідне своє братство…
Анна Кіт, поетеса (с.Кобаки)

23 червня 2013 року село Кобаки святкувало своє День народження. Цьогоріч йому виповнилося 563. Уже вдруге ця вагома подія збігається з одним із найвеличніших християнських свят у році – Днем Святої Трійці. У святкову неділю для кобаківчан організували концерт, провели футбольний турнір і під живу музику подарували танці просто неба. Нагадаємо,що першу згадку про це прикарпатське поселення його сучасникам ще 1450-ого року залишив історик Іван Крип'якевич. Цікаві й цінні факти з економіки, культури, етнографії та інших галузей у книгу «Здвиженський храм» упорядкувала краєзнавець Кобак Марія Равшер, адже село мало й іншу назву – Здвижин, яку носило до 1620 року. 

Розпочала святковий день спортивна подія. Для фанатів футболу на стадіоні провели дружній матч між командами сіл Кобак і Рибного, який завершився нічиєю – 2:2. Чудову нагоду побувати в мініатюрному Діснейленді мали змогу і маленькі кобаківчани. У парку для них встановили «тропічний батут». Малеча раділа і різнокольоровим кулькам. 

Творча команда БК під керівництвом Галини Книш організувала для жителів села концерт. Його вела аспірантка Чернівецького національного університету Іванна Стеф'юк. Почалося свято зі слів настоятеля храму Воздвиження Чесного Хреста отця Івана, який привітав велику родину селян і поблагословив присутніх. «Кожен із нас повинен починати із себе, замислитися над тим, чому живе, яку місію виконує», - наголосив почесний гість. Господар села Олександр Кисилиця хоча і не зміг бути присутнім на святі, але також долучився до його підготовки. 

Цьогорічний концерт вразив різноманіттям жанрів і номерів. На сцену один за одним виходили талановиті читці, співаки, танцюристи, гумористи, актори. Вірш «Здвижин» продекламувала маленька гостя Дзвіна Сайнюк. Юні гумористи Володимир Будз і Назар Божак представили залу свої фірмові творіння. Кумедні сценки та пародії для глядачів розіграли переможці обласних  КВК-турнірів - учасники команди «Сільські понти». Їх вони готували разом із педагогом-організатром Кобаківської ЗОШ Любов'ю Гулян.
Молодша група школярів під керівництвом хореографа із Косова Андрія Бартушева перетворилася на маленьких «антошок», юних дослідників мадагаскарських просторів, жвавих матросів, а також увійшла в роль маленьких закоханих, які передали відчуття першого, несміливого кохання. Учасники гуртка «Вишиванка», керівником якого є Любов Гулян, свої танці присвятили Карпатам, файним сільським молодичкам і виконали попурі. 

Пісні для присутніх подарували жіноча вокальна група БК «Любисток», «в'язанка» народних композицій якої вдало підкреслила красу сільського колориту. Між ними гармонійно вплелася і «Карпатський мій край». Пісня про рідне село лунала з уст вчителя початкових класів Ганни Шулепи.  Про один із найпроникливіших музичних інструментів – гітару – співала Сніжана Негрук, композиції «Мій край» і «Душа» виконала випускниця школи Леся Мицканюк. До найдивовижнішого почуття на планеті – кохання – звернулися Анастасія Клим і Діана Мицкан, заспівавши «Любов останньою ніколи не буває» та «Я все віддаю». Зал аплодував і юнакам – Михайлу Симотюкові та Віталію Радишу, які також залишили небайдужими гостей свята та подарували їм композиції «Додому повернусь», «Незнайомка», «Василина». 

Завітали на концерт і долучилися до привітань гості із сусідніх сіл. Порцію гарного настрою принесли веселі рожнівчани, які і толоку на сцені розіграли, і гуморесками потішили, і народні пісні заспівали, і різноманітні хореографічні постановки подарували. Зокрема, танцівники молодшої і старшої групи ансамблю «Радість» під керівництвом Ольги Мельник  приємно здивували глядачів в образах чарівних ляльок, любительок запального рок-н-ролу, захопили модерном і танцювальним міксом, поєднавши у ньому різні стилі, зворушили  ніжним вальсом. До прекрасної частини залу звернувся Михайло Строїч. Їй він присвятив композиції «Зачаруй» і «Без тебе в'яну». Пісні для кобаківчан заспівали також Володимир Божак і Наталія Кричун. Свій спів жителям Кобак подарував гість із села Рибного Віталій Луцюк, який виконав «Циганочку», «Карпати» та школярка Людмила Худик із композицією «Стежинами добра». Спародіювали учасників популярного телешоу «Україна має талант» і гурт «Рибненські бабки», які підняли присутнім настрій, заспівавши жартівливу «Лісапед мой, лісапед». 

Наприкінці концерту організатори свята подякували учасникам та запрошеним гостям  за належну підготовку, а глядачам – за присутність,повагу та гучні оплески. Після цього на всіх бажаючих чекала жива музика просто неба, жваві та романтичні композиції якої так і кликали до танцю. Навіть рясний нічний дощ не зумів зіпсувати запальний настрій!
Отож, цей день запам'ятається кобаківчанам надовго, перш за все, атмосферою літнього свята, яке відбуватиметься кожного року! 

І справді, вони такі загадкові, різнобарвні та багаті: природою, талантами, видатними іменами… Проїжджаючи повз них, не можна не помітити їхньої краси, яка досконала будь-якої пори року: діамантами їх припорошує зима, легким і солодким подихом пробуджує весна, тонни золота дарує осінь, а особливо зараз, коли чарівна паличка знаходиться у найбажанішої та найтеплішої пори року – літа, мої рідні Кобаки одягають розкішні зелені шати, майорять на берегах жовтоокими ромашками та святкують свій день народження.

Саме 563 роки тому воно почало своє життя, з кожним днем народжувало все працьовитіших і талановитіших людей, чарувало красою своєї природи, перебувало у безперервному русі. Ми також не дозволимо обірвати цю неповторну історію, а продовжуватимемо її все динамічніше та яскравіше, чи не так, кобаківчани?

Юлія Девда, студентка І курсу факультету журналістики
Львівського національного університету  імені Івана Франка
Фото Антоніни Панченко

четвер, 20 червня 2013 р.

Мій гуру у журналістиці – СОЛОМІЯ ВІТВІЦЬКА (і не сприймайте це за піар...:) просто таке було практичне завдання із ТМЖТ)




Відомо, що журналіст  є представником багатогранної та насиченої професії.  Це людина, яка слугує для суспільства орієнтиром , визначає його пріоритети, має неабиякий вплив як на загальне, так і суб'єктивне формування думки кожного громадянина.  Робота цього трудівника завжди пов'язана із постійним пошуком, одержанням і подачею достовірної, цікавої, повної  та актуальної інформації. Діяльність «Лицаря Правди» є дзеркалом сьогодення, широкою інформаційною панорамою, тим тлом, на якому відбуваються з дня у день найважливіші події. Своїм матеріалом журналіст повинен пропагувати важливість моральних цінностей, утверджувати їх, демонструвати широту ерудиції та простору бачення, компетентність знань у досліджуваному ним питанні, мати здібність до аналізу, порівняння та осмислення того чи іншого явища. Будь-який споживач інформаційного продукту, навіть після нелегкого трудового дня, прагне отримати насичене якісним контентом, сформоване у гідну літературну форму та сказане емоційно повідомлення, яке стосується злоби дня, дає відповідь на основні запити аудиторії та допомагає розібратися у поглядах, часто навіть відрізнити добро від зла. Та чи завжди мас-медійники бажають дотримуватися інформаційних стандартів, робити свої матеріали цікавими та вміти утримувати увагу читачів, слухачів і глядачів? Може для тих, хто належить до цієї категорії, набагато важливішим є представлення власної зовнішності, шарму і блиску, ніж забезпечення аудиторії інформацією. А що, з іншого боку, зовнішні дані також є одним із важливих атрибутів журналістської роботи, зокрема на телебаченні. Та на мою думку, справжнім мистецтвом є вміння поєднувати у професійній діяльності як інформацію, так і себе самого. Серед різноманіття досвідчених фахівців, що працюють у сфері тележурналістики, я знайшла ту особу, якій імпоную не тільки я, моя сім'я, друзі та колеги, а й уся Україна. Журналіст телеканалу  1+1, чарівна ведуча «ТСН. Особливе» , «завжди наша Соломія Вітвіцька» - яскраве цьому підтвердження.

Кар'єрний ріст

Соломія Вітвіцька народилася 16 червня у місті Бродах Львівської області. Виросла у Львові. Навчалася на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Ще під час навчання працювала на радіо «Промінь», де у 1998 році провела своє перше інтерв'ю, а також у львівській телеагенціі  НТА.  У 2001 році була кореспондентом новин та ведучою авторських програм на "Ера-FM".  Далі кілька років навчалася у Німеччині, в Університеті Фрідріха-Олександра (Ерланген-Нюрнберг). У 2004 році повернулась в Україну і розпочала роботу репортером на "5 каналі". З 2008 року працює на телеканалі"1+1": спочатку кореспондентом ТСН, а з вересня 2011 року постає перед глядачами у новому амплуа ведучої "ТСН.Особливе" . Ця програма ось уже більше року успішно транслюється по буднях (раніше о 18.00, зараз о 16.45).  Красиве відео, сенсації, подробиці із життя зірок, поміщені у рамки моральності, приваблюють усе більшу кількість споживачів інформаційного продукту. Напевно, ведуча також доклала до такої вірності глядачів зусиль, адже у прямому ефірі завжди виглядає ефектно та заворожуюче. Соломія любить подорожувати та обожнює нові знайомства. 

Складники журналістської майстерності Соломії Вітвіцької:

Для того, щоб розпочати аналіз складників журналістської майстерності у роботі Соломії Вітвіцької, я повинна чітко визначити їх аспекти. Перш за все, потрібно звернути увагу на якість роботи журналістки, після цього простежити сферу її зацікавлень, тобто тип інформації, оцінити спосіб подачі повідомлень в ефір, включивши у цей пункт манеру мовлення, зовнішні дані та стиль, відзначити організаторську роль ведучої,  і на підставі цих міні-досліджень зробити відповідні висновки.
Перш за все - якісний контент

Робота кореспондентом у будь-якому осередку ЗМІ дарує безцінний досвід. Як на мене, ця посада  формує у майбутнього журналіста відчуття оперативності, актуальності та виховує вміння самоорганізації. Сьогоднішня динамічність Соломії Вітвіцької у «ТСН. Особливе» є результатом її плідної роботи кореспондентом на «1+1». Сюжети, які транслювалися майже у кожному випуску вечірніх новин, стосувалися подій мистецтва та життя відомих особистостей. Деякі матеріали були зняті і за кордоном. Кожен із них на екрані телевізора виглядав гідним доповненням до програми і завжди був якісним і насиченим. Особливо відчувався вклад Соломії Вітвіцької сил і бажання у кожний її матеріал. Професіоналізм ведучої підтверджується і сьогодні, виявляється у влучних підводках до сюжетів, самою їх підготовкою і черговістю.

                                                                                  
Що домінує?

Сфера вподобань журналістки упродовж роботи кореспондентом націлювалася на події мистецтва та життя українського й зарубіжного бомонду. Цієї  тенденції Соломія дотримується і у випусках «ТСН.Особливе». Хоча таку інформацію часто доповнюють відомі наукові відкриття, вагомі історичні події.

Мистецтво самоподачі

Нерідко сумлінні працівники, які вже встигли здобути цінний досвід у ЗМІ та пізнали мас-медійні стандарти і принципи, одержують роботу на телебаченні. Саме від першого дня на новій посаді (ведучого чи диктора) вони зобов'язані вдосконалювати ще одну річ – дикцію, яка повинна бути грамотною, чіткою та привабливою для аудиторії того чи іншого каналу. Оскільки, як відомо, не лише однією зовнішністю живе телеведучий. Щоб досягти вершин якісної дикції, потрібна титанічна праця та величезне бажання, а також – природні задатки та хороші вміння поведінки зі словами та в кадрі. Сьогодні на теренах телевізійного простору України на посаді ведучих випусків новин, аналітичних програм, розважальних проектів, талант- і ток-шоу працюють сотні спеціалістів, які є зразком для наслідування і предметом обговорення критиків. Адже кожен із них має особливий, не притаманний нікому темп мовлення, дикцію, поведінку, рухи і навіть жести. А вміння одягатися на ефіри стильно та відповідно до посади означає наявність у мас-медійника естетичного смаку та розуміння поняття краси. Та все ж таки, найголовнішим критерієм, за яким визначають готовність журналіста обіймати посаду ведучого та бути цікавим і сприйнятливим для публіки, є грамотність мовлення, чіткість дикції та інтонація голосу.
За моїми спостереженнями Соломія Вітвіцька завжди вишукано та елегантно виглядає у кадрі, оскільки стиль її одягу відзначається класичністю, досконалістю. Стилісти каналу відмінно справляються із макіяжем та зачісками, які підкреслюють риси обличчя Соломії та красу її волосся.
Щодо мовлення ведучої, воно відзначається динамічністю і  розважливістю. Темп мовлення – доволі швидкий, тональність є середньою, вимова слів і наголос правильний. Дикція чітка, а тембр голосу приємний і загадковий. На мою думку, такі риси сприяють підвищенню кількості глядачів, утримують їхню увагу та зміцнюють довіру до самого журналіста та, можливо, навіть до каналу.

Колектив у підмогу!

Вагоме місце у праці журналіста будь-якої спеціалізації відведено і роботі у колективі. З одного боку, представник цієї професії займається процесом пошуку, редагування і розповсюдження інформації, пише та вдосконалює власні тексти. Тоді як з іншого, бере участь у роботі всього колективу, відвідуючи редакційні ради, спільно готуючи до випуску інформаційний матеріал. Лідер-журналіст здатен організувати навколо себе вірний і надійний колектив із компетентних фахівців, які справді є відповідальними співробітниками.
Соломія Вітвіцька також пишається своєю командою – журналістами-кореспондентами, які кожного випуску готують насичені сюжети та подають до редакції актуальну інформацію. Це ще раз доводить талант ведучої «ТСН.Особливе» бути генератором і менеджером відносин. Але тим, який не наказує, а слухає, підтримує, критикує, в тому числі і себе самого, після чого вибирає стратегію. Це творить навколо згуртованих журналістів непроникну та незламну оболонку й допомагає впевненіше рухатися у правильному напрямку роботи в інформаційній сфері.

Отож...

Відома англійська журналістка ХХ століття Дейм Ребекка 
Вест вважала: « Журналіст - людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу». Я цілком згідна із висловом цієї жінки. Та порожнечу у людській обізнаності про навколишні події та насиченні інформаційної мережі  повинна заповнювати справді компетентна людина, для якої журналістика – це не тільки професія чи чергове хобі, а й стиль життя та можливість утвердити моральні цінності серед суспільства. Саме такою, на мій погляд, є ведуча програми «ТСН.Особливе» на телеканалі «1+1» Соломія Вітвіцька. Вона завжди готує актуальну, достовірну, повну та навіть сміливу інформацію у своїх випусках. Спектр її тем торкається переважно культури та шоу-бізнесу, хоча цим і не обмежується. Журналістка володіє мистецтвом самоподачі, гарного смаку щодо стилю одягу та зовнішнього вигляду. Усі показники мовлення відзначаються висотою та досконалістю.  Також Соломія вправно керує командою кореспондентів, завдяки яким кожен випуск «ТСН. Особливе» стає маленьким фільмом про актуальні події. І я пишаюся тим, що Соломія Вітвіцька є випускницею факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка та гідним спеціалістом тележурналістики на теренах України! 

Юлія Девда
Фото з особистого архіву Соломії Вітвіцької та телеканалу "1+1"

середу, 19 червня 2013 р.

ЛІДЕРСТВО: ЩО ВОНО ДАРУЄ ТА ЯКИМ ВЧИТЬ БУТИ?


Погляд студента на…ЛІДЕРСТВО


Справжнє лідерство припускає терпляче ставлення  до критики
й завзяте прагнення до досягнення бажаної мети
Шмідт Ерік, компанія «Google»


«Як йому вдається робити масу справ при напруженому й щільному графіку? Звідки він бере нові ідеї та  з чого черпає натхнення для створення креативних проектів? Як він зумів заслужити любов і повагу до себе від колег і керівника? Що допомагає йому величезними кроками шалено йти по дорозі до успіху?» Це неповний перелік тих запитань, які ставлять мрійники, що бажають приміряти на себе роль лідера та насолодитися можливістю похизуватися перед товариством. Та чи часто ті, хто захоплюються першопрохідцем, усвідомлюють, що таке звання – це наполеглива праця та роки досвіду, неодноразові падіння та яскраві ефектні підйоми. Недарма засновник всесвітньо відомого економічного журналу «Forbes», яке сьогодні є авторитетним виданням медійного ринку, Берті Чарльз Форбс вважав: «Історія показує, що найвідоміші переможці зазвичай стикалися з нестерпними труднощами перш, ніж вони досягли свого тріумфу. Вони перемогли, тому що відмовилися бути переможеними».
 Тоді з чого починається освоєння цього ремесла, а згодом – і володіння ним? Спробуймо  розібратися у складниках цієї благородної «конструкції».

Твоє життя у твоїх руках!

Кожному з нас Всевишній подарував неоціненний скарб, який ми повинні цінувати та старатися  робити кожен його день гідним похвали  як зі свого боку так і з боку оточуючих…Це життя.  Реалісти та скептики ділять його на чітко визначені відрізки і фази, люди творчі та духовні радше надають кожній його хвилині чи події якусь сакральну цінність і значущість. Та якою би багатогранною не була ця річ, вона має бути особистою, адже подарована  виключно нам. Ми його володарі, тоді як моральні цінності, люди, що нас оточують  та все, що стається із нами є орієнтирами у ньому. Звичайно, не закликаю до егоїзму. Ніхто не забороняє піклуватися про інших, дарувати їм тепло, розділяти радість, ділитися успіхом,  прислуховуватися до цінних порад, дякувати за хороші вчинки та навіть допомагати матеріально. Але не допускаймо того, щоб хтось навмисно втручався у наш простір, приховувався за лицемірною маскою друга, а насправді був би тим, хто робить усе можливе, щоб звести нас із правильної дороги. На мою думку, першою умовою лідерства є відчуття самобутності , тобто усвідомлення свого домінування у власному житті.

Гідне спілкування

Промовивши перше слово у житті, ми вже вливаємось у комунікативну спільноту. Спочатку нашими співрозмовниками стають батьки та рідні, згодом – ровесники та друзі, а ще пізніше – колеги.  Тобто  ми постійно контактуємо із людьми, що нас оточують. За допомогою мовлення знайомимось, встановлюємо зв'язки, пізнаємо особистість більше, досягаємо і деяких кар'єрних успіхів. Не менше тут важить саме розуміння процесу спілкування. Звичайно, існує безліч писаних правил щодо етикету розмови, ще більше їх закладено у нашій підсвідомості й диктовано інтуїцією. Та слід виокремити ключове слово - повага. Воно включає у себе вміння ставитися до свого розмовника із повагою, дослуховувати  його судження до кінця, адекватно реагувати на ідеї та висловлювати власну думку, володіти талантом компромісу, бути компетентним у спільних питаннях, які розглядаються, не скупитися на компліменти та похвали і навіть вселяти у колег віру й успіх. У цьому впевнений і канадський письменник Джон Кехо: «Поводься з кожною людиною так, як з особливою та унікальною, шукай у ній найкраще і  вона відповість тобі тим самим».

Візьми відповідальність у супутниці

Навіть примітивна посада у величезній корпорації заслуговує педантичного ставлення та совісного виконання найменшої справи. Володіння цією рисою дозволить проявити себе як старанного працівника та підвищить про вас думку керівника, як про людину, якій можна буде довірити вагому річ, на яку в будь-який момент можна буде покластися. Також відповідальність вчить організації і дарує безцінний досвід. Ще упродовж шкільних років я брала участь у тренінгах і семінарах, присвячених темі лідерства. Такі зустрічі зі школярами та педагогами з інших навчальних закладів проводила  педагог-організатор Любов Гулян. Із тих «годин лідерства» я запам'ятала один цінний вислів: «Лідер – це та людина, яка готова взяти відповідальність у свої руки». А сьогодні так багато бояться навіть цього слова, яке вже здається страхітливим через своє істинне призначення. Та чи варто бути таким боягузом?


Тільки вперед!

Час не стоїть на місці, одні можливості приходять на зміну іншим, все рухається вверх і тяжіє до прогресу. Звичайно, минулі досягнення лідера заслуговують на увагу, відчуття перемог, що пройшли  та подарували задоволення, потрібно берегти для того, щоб привабити нові вершини. Але зупинятися на досягнутому – це риса самовдоволених мінімалістів. Пройде час і про їхні досягнення навіть не згадають. Сьогодення потребує активності та невпинного руху вперед  по життєвій дорозі. Як на мене, саме він є запорукою активної  позиції у суспільстві та передбачає невтомне конструювання нових проектів та ідей, творення цілей і знаходження засобів їх досягнення.

Із вірним колективом нічого не страшно

«Якою б талановитою людина не була, проте колектив завжди розумніший і могутніший», -
вважав письменник Микола Островський. Я цілком згідна із його словами, оскільки лідер – це не кіт, що гуляє сам по собі, шукаючи пригод і наражаючись на небезпеки зі сторони конкурентів. Для підтримки нових ідей і проектів першопрохідцеві потрібен сильний і надійний колектив, той, який виручить у біді, зможе зарадити проблемам та навіть підказати, який наступний крок повинен зробити лідер у виконанні тієї чи іншої справи. Але така висока ступінь довіри можлива лише у тому випадку, коли сам його керівник постарався докласти до цього максимум ефективних зусиль.
Взагалі становище лідера часто відповідає терміну «управлінець». Він не наказує, а слухає, підтримує, критикує, в тому числі і себе самого, після чого вибирає стратегію. Він, як і менеджер, повинен підібрати у свій колектив компетентних співробітників, об'єднати їх навколо сформованої мети, довести прагнення досягати її спільними силами, знаходити індивідуальний підхід  до кожного співробітника зокрема та підтримувати дружню психологічну атмосферу серед своїх підлеглих, хоча і не ставитися до них, як до рабів, а бути нарівні з усіма. Це творить навколо колективу непроникну та незламну оболонку, це допомагає впевненіше рухатися у правильному напрямку та досягати бажаного.

Отож…

Звичайно, погляд на цю тему сімнадцятирічної дівчини, яка тільки недавно переступила поріг рідного дому для освоєння професії та здобуття досвіду, може видатися ідеалістичним і суттєво відрізнятися від думок лідерів зі стажем. На мою думку,  поняття «лідерство» можна було б класифікувати як окрему науку, оскільки  у ній ще так  багато невідкритих граней, які варті дослідження. Ви можете читати безліч посібників по цьому питанню, а можете творити власну неповторну історію. Та завжди потрібно чітко усвідомлювати істинне призначення лідера, яке полягає у самоусвідомленні, вмінні гідно спілкуватися з іншими, не боятися брати відповідальність за свої дії, бути талановитим організатором та управлінцем. А також  - творити нові цілі та впевнено їх досягати. Тому усім, хто став на шлях лідерства, зичу терпіння, розважливості, бажання, визначеності та, звичайно ж, успіху у цій справі!

Юлія Девда,
студентка І курсу факультету журналістики
Львівського національного університету
Імені Івана Франка


Добірка цитат за темою:

Лідер діє відкрито, бос - за закритими дверима. Лідер веде за собою, а бос управляє.
(Теодор Рузвельт, 26 Президент США)

Лідери не народжуються і не робляться будь-ким - вони роблять себе самі.
( Стівен Кові, провідний експерт у сфері менеджменту)

Успішні лідери будують свої організації з людей, які бажають піднятися на саму вершину.
(Джеф О'Лірі, мільйонер )

Відповідальність - це те, чого найбільше бояться люди. Тим не менш, це саме те, що допомагає нам рости в цьому світі.
(Френк Крейн, бізнесмен )

Нашим людям подобається, коли їх ведуть, а не коли підштовхують (Боулт Адріан, диригент)


Лідерство – це вміння ефективно спілкуватися й організовувати людей (Ейдер Джон, професор наук управління)

понеділок, 10 червня 2013 р.

"ТУК-ТУК, Я МАЛЮК!"



Першочервневий флеш-моб 

1 червня у рамках культурної програми Міжнародного дня захисту дітей на площі Ринок відбувся святковий флеш-моб, участь в якому взяли студенти Львівського національного університету імені Івана Франка. Більше півтори сотні юних активістів у перед входом у міську раду Львова взялись за руки, виклали фразу «Тук-тук, я малюк» і, промовивши її, випустили у небо повітряні кульки. Організатором дійства стала телекомпанія «Гал-ТБ», яка і зйомку заходу проводила, й  учасникам флеш-мобу фірмові футболки подарувала. До спільної події долучилися і студенти факультету журналістики. 

«Ми порадились і вирішили, що цю дату у календарі оминути не можна. Вигадали конкурси, подарунки, а ідея флеш-мобу якось виникла сама собою», - зізнається одна з авторів та ведуча проекту Іванна Федів. Дівчина додає, що на таку ідею колектив організаторів наштовхнули самі герої програми "Тук-тук, я малюк" – діти, які захотіли познайомитись між собою і провести час разом.


Гаслом акції стали слова "Знайди час на дитину-збудуй щасливу родину». Як додає Іванна, вони цілком відповідають своїй меті – спонукати батьків і дітей проводити дозвілля  разом. «У сучасних батьків є час на все,окрім дітей, сьогодні їх бавлять няні та бабусі з дідусями», - зазначає вона.
Одна з учасниць, студентка другого курсу Уляна Лаврик вважає, що такий захід сприяє гуртуванню студентської спільноти, об'єднує її для спільної благородної справи. «Для нас, журналістів, організація цієї програми має важливе значення. Зокрема, я познайомилася з багатьма людьми та відчула, що таке відповідальність».  

 Що є найціннішим для батьків? Бути разом із дитиною і бачити її щасливу усмішку. Що є скарбом для дітей? Відчувати тепло і турботу мами й тата.  Тому старайтеся бути більше разом, не забувайте спілкуватися та даруйте одне одному радість!

 Юлія Девда