Крістіна Бердинських: «Всі історії мене надихали»

Кілька днів тому я помістила на свій блог рецензію на книгу «Єлюди», куди ввійшло понад 130 історій із «майданного» життя тих, хто стояв на барикадах упродовж листопада 2013 – квітня 2014 року, не покидав їх у найбільш критичні моменти і не втрачав надії на перемогу. Доповнюю роботу невеличким, але таким бажаним інтерв’ю з авторкою проекту Крістіною Бердинських, з якою сконтактувалася через Facebook. Нагадаю, що до початку революційних подій журналістка працювала політичним оглядачем у «Кореспонденті», а після звільнення з роботи стала активною учасницею Євромайдану, де упродовж п’яти місяців спілкувалася з людьми з різних міст і навіть країн.

Спочатку Крістіна поміщала розповіді на свою сторінку у Facebook, згодом створила окрему – «Єлюди-maidaners» (https://www.facebook.com/maidaners?fref=ts ). Коли читати історії почали тисячі відвідувачів, виникла потреба перекладати блог на більше ніж десяток мов, щоб героїзм і щирі прагнення українців зміг правдиво побачити увесь світ.

   Крістіно, які були відчуття, коли Ви збирали матеріал для кожної історії? 
    - Було по-різному. Все залежало від людини, з якою я спілкувалася. У когось із моїх героїв була складна доля (наприклад, хлопець-сирота), а хтось навпаки був успішною людиною. Але майже всі історії мене надихали.

   Як працювалося в умовах, коли існувала небезпека штурму чи нападу?

- Найгарячішими моментами Революції  були ніч штурму з 10 на 11 грудня та 20 лютого, коли відбувались криваві події на Інститутській. Тоді на Майдані я не була. Не приховую: мені справді було страшно.
  

Що особисто Вам приніс досвід спілкування з активістами на Майдані? 

   - Упродовж тих кількох місяців я почула сотні історій, а також побачила, що в Україні багато людей можуть працювати волонтерами і нічого не вимагати, робити щось безкорисно. 

Як вдавалося віднаходити таких героїв і розповіді яких із них є для Вас улюбленими?  

 - Багатьох людей я зустрічала випадково, просто починала говорити і мені подобалась розмова. Про інших людей мені розповідали інші (писали у Facebook, говорили, як знайти того чи іншого співрозмовника).  Декого я намагалась віднайти сама, як-от дзвонаря із Михайлівського собору. Я просто прийшла у церкву і запитала, хто бив у дзвони у ніч з 10 на 11 грудня. Після цього мені й  покликали Івана. Серед історій для мене немає фаворитів, оскільки кожна з них є своєрідною, унікальною. 

    Скількома мовами ведуть ваш блог? 
    - Мій блог вели на 18-ти мовах (включно з українською), проте у травні я його закрила. Іншомовні сторінки не оновлюю з квітня.

Де можна придбати книгу і коли вона з'явиться в інтернет-просторах?

 - «Єлюди» можна придбати у мережі книгарень "Є" і "Сяйво книги" або замовити через Інтернет. Коли з'явиться електронна версія, я ще не знаю.

Які плани стосовно заснування і розвитку подібних проектів?  

 - Не думаю, що схожий проект буде можливий. Мені просто не хочеться його дублювати. Для мене він був справді унікальним досвідом. Ну а далі потрібно працювати над чимось новим. Швидше за все, я повернусь у традиційну журналістику.

Нам залишається побажати Крістіні успіху та натхнення у творчих починаннях, а також подякувати за таку благородну роботу, якою журналістка зуміла передати настрій, трагізм і незламний вольовий дух Революції Гідності. 

Розмовляла Юлія Девда
Фото з особистого архіву Крістіни Бердинських