Україна-Італія-ЄС:чи діждемся допомоги?

З 1 липня 2014 року Італія офіційно розпочала головувати в Раді Європейського Союзу. Правонаступниця Греції, цей пост вона обійматиме упродовж шести місяців, залучаючи до виконання стратегічно важливих завдань увесь уряд. Українці ж, своєю чергою, вважають: одним із нагальних завдань ЄС є можливість розв’язати загострену ситуацію на Сході й Півдні, а також – реалізувати угоду щодо спрощення візового режиму між Україною та ЄС.

З приводу цього питання 4 липня 2014 року у Львівській обласній організації Національної спілки журналістів України (далі –НСЖУ) обговорили, який вплив Італія може мати на перебіг суспільно-політичних подій в Україні. До Надзвичайного та Повноважного Посла Італії Фабріціо Романо підготували і спеціальне звернення, в якому йдеться про непросту місію Італії, пов’язану «…з анексією Криму та її підтримкою сепаратистів і терористів у Донецькій і Луганській областях», а також про «активізацію доброзичливого сприяння Італійської Республіки європейським прагненням України…». 

Між цими двома країнами точок дотику достатньо: і давні взаємини, і економічна співпраця, і невпинна еміграція (за свіжими даними, зараз в Італії перебуває понад 700 тисяч українців і лише 200 тисяч мають документи). «На українських землях створювалися і продовжують створюватися українсько-італійські родини. Українки, які виходять заміж за італійців, а потім народжують від них дітей і разом їдуть розбудовувати Україну, – це велике досягнення», - зазначає експерт Марко Сімкін. А ще додає: давніше італійці приїжджали в Україну суто з промислових інтересів: у Приазов'ї та Причорномор'ї  рибалили, займалися садівництвом та активно вели торгівлю. Любили і мандрувати Півднем. Згодом були й архітекторами, будівничими, книговидавцями, римо-католицькими священиками, що мало вагоме значення у духовному житті Галичини. Саме від незнання історії своїх взаємин, як каже він, між країнами і виникають різноманітні дискусії, які згодом можуть перерости у серйозні конфлікти і завадити партнерству. 

От що стало серйозною проблемою, то це лише слова від країн ЄС та відсутність реальної допомоги. За європейськими стандартами може критися багато блуду. Так вважає голова обласної спілки НСЖУ Ярослав Климович, який радить бути виваженими та не забувати про гідність і самодостатність: «Йде серйозна гра, я не бачу конкретності у відстоюванні інтересів України: все це поки що відбувається на словах, на якомусь дипломатичному рівні, що не дає конкретних результатів. Ми відкриті до спілкування і взаєморозуміння, але хочемо чесності та прозорості», - каже він.  

У них більш впевнені голова ГО «Центр сприяння і розвитку програм та проектів ЮНЕСКО» Ігор Мелех і голова комісії з міжнародного співробітництва, європейської інтеграції та туризму Громадської ради при Львівській ОДА Олег Фецяк. Вони зазначають: «Зараз ЄС відіграє важливу роль в закінченні ескалації (планомірного нарощення військової могутності ворожої держави - автор) та у вирішальному мирі. Сподіваємося, Італія відчуватиме значимість своєї місії, вивчить і вникне в українську ситуацію». 

Поки Італія звикає до нової ролі, Україна продовжує чекати реальної допомоги. Можливо, перший офіційний візит міністра закордонних справ Федеріки Могеріні, яку побачити в нас очікують 7 липня, стане у цьому першим кроком.

Юлія Девда

Фото з інтернет-ресурсів