Диво у кожному з нас!

 

Можливо, ми лише частина плану, який не знати коли буде виконаний

Із фільму «Зимова історія»

 

Хвилина за хвилиною, день за днем, так само і рік за роком ми проживаємо особисту історію, інколи ставлячи глобальне запитання: чи шлях наш був спрогнозований наперед і навіть різкі повороти, що у визначальні моменти здавалися віртуозною грою із долею, задовго були позначені у нашій «Книзі життя», чи все ж, право на розпорядження кожною миттю ми отримали одразу, після першого ж подиху, і саме від нього почали наш марафон? Якби хто не думав, безцінний дар ми одержуємо не лише «для галочки». Кожному з нас дістається чітке призначення, яке ми маємо виконати у визначений часовий відрізок, зумівши наповнити його сенсом.

Фентезійна драма американського режисера Аківи Голдсмана, який заодно продюсував картину і написав сценарій до неї, торкається саме цієї теми. Відзнята за мотивами однойменного роману Марка Гелпріна, вона показує, що завдання, що його поклало перед нами життя, часових меж не має. На великі екрани фільм вийшов у 2014 році, в Україні прем'єра відбулася 13 лютого цього року. 

Головний герой Пітер Лейк (Колін Фаррел) – грабіжник з талантом: щоразу, як хлопець щось краде, його помічають, за ним женуться, а впіймати не можуть. Одного разу, коли його мало не затримали, білий кінь, який взявся нізвідки, врятував злодія. Згодом виявилося, що тварина вміє літати та стрибати з чималої висоти. Пітер не знає своїх батьків, оскільки вони ще маленьким, рятуючи дитину від туберкульозу, у невеликому човнику спустили його на воду. Невдовзі немовля відшукають, хлопчик один за одним змінюватиме притулки, а згодом піде до мафіозі Перлі Сомса (Рассела Кроу), який деякий час виховуватиме Пітера, а пізніше стане його найзапеклішим ворогом. 

Чергове пограбування: авантюрист проникає в будинок багатіїв, але несподівано чує звуки роялю, за яким композиції Бранса виконує рудоволоса Беверлі Пенн (Джессіка Браун Фіндлей). Помітивши злодія, вона лякається, але вже через кілька хвилин вони мило чаюють і розповідають один одному про себе. Пітер дізнався, що дівчина хвора на сухоти і потребує постійно перебувати у холодному середовищі, а життя її догорає. Після першої ж зустрічі він усвідомлює: жити без красуні не може і відчуває, що покликаний її врятувати. Так і стається. Коли вороги вбачають загрозу у тому, що кохання Пітера може вивести дівчину із хворобливого стану, мало не вбивають Беверлі біля її ж будинку. Та скакун із вершником мчать на допомогу, виривають рудоволосу з рук бандитів і зупиняються на озері Кахерис, де стоїть будинок батька Беверлі. 

Перед Новим роком влаштовують бал: у вирі святкової атмосфери Беверлі й Пітер танцюють серед багатьох пар і веселяться. Глядач може помітити певну схожість цієї частини фільму з такою ж сценою у «Титаніку», коли дівчина із вищого суспільства Роза і бідний хлопчина Джек також опиняються у світському товаристві. Та схожою є не лише ситуація, а й костюми героїв, зокрема, кольори та фасони їхнього урочистого вбрання. Після балу Пітер і Беверлі пізнають кохання – ту мить, на яку так чекала дівчина, хоча насолодитися нею довго не змогла: прямо на ліжку вона помирає від отрути, підлитої у шампанське підлим офіціантом на балу. Пітер несе її до прохолодженої кімнати, цілує (саме таким, за словами  сестри Беверлі «крихітки Уілл» мало бути призначення цього місця), але нічого не допомагає…

Після похорону Беверлі Пітера сильно б'ють вороги, а колишній хазяїн Перлі скидає його у річку. Та не так просто вбити того, хто ще повинен виконати своє призначення. Вода стає своєрідним порталом, через який чоловік потрапляє у сучасний Нью-Йорк, але навіть не підозрює, що разом із ним туди перенеслися темні сили. У величезному місті він зустрічає репортера Вірджинію (Дженіфер Коннелі), яка за допомогою фото, на яких присутні  Беверлі  і Пітер, допомагає йому згадати, хто він є насправді (після ударів утратив пам'ять). Її дочка Еббі, що так схожа до Уілли, хвора на рак. Після приступу у дівчинки Пітер вмовляє Вірджинію летіти до того-таки озера Кахерис. Вірний кінь знову прийшов на допомогу, а згодом – проломив лід, через що всі недоброзичливці які переслідували героїв,  пішли під воду разом зі своїми сучасними авто. Еббі не приходить до тями. Цього разу вона потрапляє на чарівне  ліжко і диво стається: дівчинка притомніє, а Пітер продовжує мандрувати у часі і просторі…

Незважаючи на цікавий сюжет, чималий бюджет та високі касові збори, від критиків фільм одержав негативні відгуки, тоді як серед глядачів думки розділилися. Можливо, очікували більшого динамізму та різких поворотів, якими ця картина особливо не вирізняється. Стосовно акторів, кожен втілився у свою роль доволі таки на високому рівні: Колін Фаррел перетворився у грабіжника-авантюриста і романтика з чутливою душею; Расселу Кроу під силу було зіграти жорстокого та нестерпного хижака-мафіозі, а Джесіка Браун Фіндлей постала перед глядачами як дівчина, наповнена сонячним світлом, що здатне зігрівати всіх навколо, незважаючи на те, що сама ж вона для збереження життя потребувала холоду. Незвичним є амплуа Вілла Сміта: актор став поводирем темних сил, а водночас, своєрідним сумлінням, яке наводить навіть ворогів головних героїв на роздуми щодо їх вибору. Мінорні персонажі також стали яскравим доповненням кінокартини, пройнятої погонею за втіленням свого призначення. Недарма ж інша назва фільму – це «Кохання крізь час», яке є необхідним, оскільки без нього втрачається сенс. Стосовно самої зйомки, то використані тут як панорами, так і середні та великі плани, які плавно переходять один в одного та не створюють кадрового хаосу. Значна частина фільму – це зимові мотиви: краєвиди та подорожі, а також – елементи фантастики.

  

«Ми механізми, яким потрібна допомога Всесвіту, що нас заведе», - мовиться у кінокартині. Фраза ця невипадкова, адже своє призначення не можна проспати, ним гріх знехтувати, а ще ганебніше – не мати бажання шукати. Позбудьмося цього і зуміймо серед плину думок і справ його віднайти.

Юлія Девда